31 жовтня, у суботу, у межах другого дня Міжнародного симпозіуму, присвяченого 150-річчю від дня народження Андрея Шептицького, богослови на науковці обговорили суспільно-політичну та економічну діяльність митрополита Андрея.  У заході взяли участь о. д-р Юрій Аввакумов (Університет Нотр-Дам (Саут-Бенд, США)), д-р Зеновій Свереда (Папський Григоріанський університет (Рим, Італія)), д-р Ігор Скочиляс, декан Гуманітарного факультету Українського католицького університету, д-р. Анджей Шептицький (Варшавський університет, Фонд Родини Шептицьких).

Під час зустрічі говорили про Андрея Шептицького як реформатора Церкви, блискучого економіста та господарника. На симпозіум також завітав прямий нащадок митрополита Анджей Шептицький у шостому поколінні, який розповів про рід Шептицького аж до сьогоднішніх днів.

Відомий богослов з США о. д-р Юрій Аввакумов під час заходу наголосив на тому, що Андрей Шептицький зробив суттєві зміни у модернізації Церкви. “Церква після Шептицького — це зовсім інша Церква. Вона відрізняється від Греко-Католицької Церкви, яка була до Шептицького. Напевно один найважливіших моментів оцієї реформи, яку запровадив митрополит у своїй Церкві, було те, що ми називаємо візантивізацією або східним поворотом від латинізації до грецьких джерел” – наголосив дослідник.  За його словами, відбувалось це не без спротиву його сучасників і не без спротиву у самій Церкві. 

Знавець господарницької діяльності Андрея Шептицького д-р Зеновій Свереда провів паралелі з тими соціально-економічними умовами, які були у той час, і сьогодні: “Несправедливість при розподілі земельних ресурсів; спадщина панщини; несплата плати селянам за працю; корупція; соціальні хвороби, як алкоголізм (у Галичині було більше ніж 23 тисяч корчмів і обіг коштів з продажу алкоголю становив 24 мільйонів, а це половина всіх зарплат); виборчі маніпуляції, монополія фінансів з боку аристократів, брак освіти для народу. Чи це Вам не нагадує теперішній час?” За словами д-ра Зеновія Свереди, Шептицький почав створювати стратегію розвитку покращення добробуту народу через створення при парафіях кооперативів, шкіл, читалень, просвіт, спортивних організацій, банків та заснування мікрокас, громадських магазинів, сиротинців. “Результат — 97 %  учасників українського відродження економічного, соціального, культурного життя — це були випускники інституцій, підтримані Шептицьким” – підкреслив д-р Свереда. 

“Вчення Шептицького випереджувало на 90% все вчення Католицької Церкви на той час аж до Другого Ватиканського собору. Він ввів багато понять: як інституції зла, організованого гріха, бідність як брак освіти, помножена на монополію владних інституцій (для яких освічений народ є загрозою для їхнього панування). Для Шептицького, бідність – незнання свого потенціалу і брак відповідальності” – нагадав д-р Зеновій Свереда.

Д-р Ігор Скочеляс в свою чергу розповів про своє знайомство з проектом Андрея Шептицького — “Архів історії унії” як місце пам’яті (1928-1944 років), яку митрополит започаткував у митрополичих палатах у Львові під постріли снарядів у 1928 році: “Це важливе місце пам’яті, де мав зберігатися банк даних чи традиція, закодована в писемних джерелах, документах про історію унію. Архів давав відповідь як УГКЦ має нести унійну ідею в хорошому сенсі не лише православним в Російській імперії. Митрополит прагнув показати, що про унію треба мислити не лише в категоріях галицького феномену, але й всієї Київської митрополії”. Д-р Ігор Скочеляс зазначив, що якби не війна і смерть митрополита, ми мали б сьогодні величезну кількість праць про унію, які показують історичну правду.

На завершення Анджей Шептицький, який є прямим нащадком митрополита, розповів про  свій рід Шептицьких, зокрема, як поляки сприймали українськість митрополита Андрея. “Рід Шептицьких у комуністичній Польщі переслідувала і влада, і Римо-Католицька Церква. Перші за аристократичність роду, друга – за “зраду” польськості Митрополитом Андреєм» – поділився Анджей Шептицький. Внучатий племінник митрополита, щоб захистити традиції свого роду, створив Фонд Родини Шептицьких  у Варшаві