Шість років тому Український католицький університет у пам’ять про Героя Небесної Сотні, історика, викладача УКУ Богдана Сольчаника, заснував іменний фонд для підтримки  наукових досліджень серед молодих істориків. Так Університет щороку надає стипендію одному аспіранту для навчання на докторській програмі. Ідею заснування та наповнення Фонду активно підтримує все більше людей, які з власної ініціативи долучаються до збору коштів. Про жертводавців фонду імені Богдана Сольчаника — розповідаємо у матеріалі. 

У стінах Університету молодого науковця і викладача УКУ Богдана Сольчаника, який був убитий снайпером 20 лютого 2014 року під час Революції Гідності, пам’ятають як вольову особистість. Богдан завжди прагнув до змін і мав жагу до життя.

«Його приклад надихнув жертводавців УКУ об’єднатись і створити Фонд, який дасть поштовх розвитку якісних, міждисциплінарних наукових досліджень у галузі гуманітаристики, зокрема історії. Всі, хто знали Богдана, бачили як він до цього прагнув. Напевно, в цьому і криється причина, чому так багато людей вирішили підтримати та популяризувати його зацікавлення серед аспірантів-істориків», — розповідає керівниця відділу розвитку УКУ Ольга Зарічинська.

Започаткували ідею Фонду й свій перший внесок на його розвиток зробила родина Антоновичів зі CША. Згодом збірку підтримав жертводавець з Німеччини Стефан Миронюк. Він перейнявся розповіддю про Богдана Сочальника від Президента УКУ владики Бориса Ґудзяка і висловив бажання допомогти, ініціювавши збірку під час хрестин свого сина. 

Ольга Зарічинська додає, що на початку ціль у розмірі 150 000 $ здавалася недосяжною, але згодом люди підхопили ідею й почали залучали до допомоги інших. 

Ідея влаштовувати збірки і приурочувати до певних дат швидко поширилась серед кола Друзів УКУ та в самому Університеті. Менш ніж за рік, від січня по грудень 2020, у Спільноті відбулось 3 святкових заходи, з нагоди ювілеїв викладачів УКУ, на яких ювіляри просили замість подарунків підтримати Фонд благодійною пожертвою.

У такий спосіб своє 60-річчя першим відзначив історик та публіцист, професор УКУ Ярослав Грицак, Богдан Сольчаник був його учнем та молодим колегою. Науковець згадує молодечий запал Богдана, який прагнув вчитися і не боявся надмірного навантаження: «У студентські роки він загорівся ідеєю навчатись на Міждисциплінарних індивідуальних гуманітарних студіях (МІГУС) під керівництвом професора Варшавського університету Єжи Аксера. В Україні ця програма реалізовувалась одразу трьома університетами: Варшавським, Львівським національним університетом ім. І.Франка та УКУ. Втім подаватися на навчання могли лише студенти після першого курсу. Попри те, що Богдан був старший, він завзято намагався туди потрапити. На співбесіді ми були наскільки вражені, що зробили заради нього виняток. Так Богдан почав навчатися одночасно в трьох університетах, а після закінчення поїхав на аспірантуру до Варшави і, в той же час, став викладачем УКУ».

Коли зайшла мова про відзначення ювілею Ярослава Грицака у стінах Університету, професор каже, що не хотів жодних святкувань з возвеличувальними фразами, а тим паче подарунків: «Я дуже довго шукав таку формулу, яка б підходила під це свято. Важливим було те, щоби задум мав суспільно значущу ціль і подавався зі щирістю. Коли Тарас Добко (перший проректор УКУ) запропонував використи святкування ювілею як привід для фандрейзингу, я підхопив цю ідею».

Наступними, за прикладом Ярослава Грицака, збірки в день свого народження провели: ректор УКУ о. д-р. Богдан Прах, науковиця й археологиня Олена Джеджора, колишній радник ректора з особливих доручень Павло Хобзей. Загалом під час цих подій вдалося зібрати понад 43 000 $ до Фонду ім. Богдана Сольчаника.

Значною підтримкою для Фонду стали пожертви зібрані під час святкування дня народження Президента УКУ, Архиєпископа і Митрополита Філадельфійського УГКЦ у США владики Бориса Ґудзяка. Гості свята, на прохання ювіляра, замість подарунків робили пожертви у Фонд. Сума коштів, яку вдалося зібрати склала понад 54 000 $. А рідний брат владики Марко Ґудзяк з дружиною Ромою передали 60 000 $.

Ціллю Фонду було зібрати 150 000 $. Саме завдяки внескам людей доброї волі з цілого світу та ювілярам збір коштів на стипендії успішно завершений. Хто отримує стипендію від Фонду, обирає Вчена рада УКУ. Перевагу віддають тим, хто демонструє високі академічні результати, має опубліковані чи прийняті до друку наукові статті в авторитетних українських і закордонних виданнях, веде активне публічне наукове і громадське життя. Також значною перевагою для аспірантів є застосування у дисертаційному дослідженні міждисциплінарного підходу.

Таким чином стипендіатами 2016-2020 років стали: Іван Альмес, Неллі Холтобіна, Михайло Мартиненко, Руслан Чікалін та отець Василь Гаранджа. Уже за рік цю когорту повнить ще один дослідник і ця практика триватиме. 

Поставленої цілі можна було досягати довго, але саме жертовність і служіння, що проявили ювіляри у дні своїх народжень, дозволили зібрати необхідну суму досить швидко. Тепер з фонду щорічно надаватиметься стипендія, яка покриватиме вартість навчання, проживання в університетському колегіумі, харчування, а також дослідження за обраною аспірантом темою. І найголовніше — пам’ять про Богдана Сольчаника завжди житиме серед Спільноти УКУ, адже саме завдяки його жертовності і жертовності Героїв Небесної Сотні, ми можемо втілювати місію Університету у вільній Україні: Свідчити. Служити. Спілкуватися. 

Довідка.

Богдан Сольчаник народився 25 липня 1985 року у м. Старий Самбір, Львівської області. Український історик, громадський діяч, активний учасник «Чорної Пори», викладач Кафедри нової та новітньої історії України Українського католицького університету. Загинув від кулі снайпера на Майдані 20 лютого 2014 року. Герой України.

У Старому Самборі ім’ям Богдана Сольчаника названо вулицю. На честь героя на фасаді будинку, в якому він проживав, а також на фасаді Старосамбірської загальноосвітньої школи № 1, в якій навчався, встановлено меморіальні дошки. Цій школі надано ім’я Богдана Сольчаника.

З великої пошани до викладача в УКУ також встановлено пам’ятну дошку.

У 2014 друзі та близькі люди Богдана Сольчаника видали його вірші, які автор ніколи не публікував і навіть намагався нікому не показувати.

Автор: Діана Мотрук