17 лютого в гуманітарному корпусі НПУ ім.М.П. Драгоманова відбувся черговий науково-методологічний семінар із серії «Актуальні проблеми сучасного богослов’я». Темою шостого семінару були «Сучасні тенденції розвитку літургійного богослов’я». Семінар був міжнародним і міжконфесійним. Зокрема, у ньому взяли участь представники баптистської, римо- та греко-католицької, а також православної церков.

Із дещо несподіваною темою «Міф про баптиський антисакраменталізм» ознайомив учасників Ентоні Кросс – доктор богослов’я, колишній директор Центру історії та спадщини баптистів Regent’s Park College (Оксфорд). Як виявилось, серед баптистських богословів вже від 70-х років ведеться дискусія про сакраментальність установлень хрещення та євхаристії, зокрема про реальну дійсність цих таїнств для вірних, які беруть у них участь.  

Літургійна реформа римокатолицької церкви – одна із найвідоміших літургійних реформ сучасності і саме про неї ділились своїми науковими напрацюваннями відразу двоє римокатолицьких богословів Вікторія Семенова та о. Пшемислав Новаковський із Університету Йоана Павла ІІ у Кракові. «Невідворотність літургійної реформи. Ідеал літургійної віднови: практичний аспект» – саме так звучала тема їх спільного реферату одна частина якого носила більше правовий, а інша більш богословський характер. Зокрема о.Пшемислав наголосив на небезпеці змішання елементів звичайної та особливої форм сучасно римо-католицької літургії – тенденція, яка спостерігається серед певних богословських кіл. Кожна із цих форм є наслідком певного богословського осмислення і як така є самодостатньою. Все ж літургія постійно реформується і поставити якусь остаточну крапку на її органічному розвиткові радше нереально.

Із тенденціями розвитку літургійного богослов’я в Українській Греко-католицькій церкві ознайомив учасників свящ. Василь Рудейко – доктор богослов’я, завідувач кафедри літургійних наук УКУ та заступник голови Патріаршої Літургійної комісії УГКЦ. У своїй доповіді на тему: «Літургійне богослов’я в УГКЦ: спроба відновлення» він наголосив на тому, що основним завданням сучасного літургійного богослов’я в УГКЦ є вивчення джерел власної традиції, адже, хоча цю роботу й було розпочато у період між двома світовими війнами, все ж внаслідок радянської окупації багато із цих джерел стали недоступними для сучасної науки. Все ж було б хибним звужувати літургійну науку лише до осмислення минулого. «Церква живе сьогодні і її автентична літургійна традиція потребує переосмислення для того, щоб бути живою у контексті живої парохії. Для осягнення цього церковний провід УГКЦ відкритий до співпраці із науковцями, оскільки те яким буде майбутнє літургійної спадщини УГКЦ залежить від того, наскільки добре вона зможе вивчити досвід минулого і осмислити завдання сьогодення» – підсумував доповідач.