Наталія Лазуркевич, STL

З доповіді  прочитаної  на міжнародній науково-практичній конференції

«Білінгвальне навчання нечуючих: вітчизняний та міжнародний досвід»

Організованої  Інститутом  спеціальної  педагогіки  НAПН  України

17 травня  2012 року ( Київ-Пуща Водиця )

Навчальна програма

Пасторальна праця з глухими належить до спеціального душпастирства. На цей момент в Україні відчувається великий брак людей зі спеціальними знаннями і навиками, які були б здатні працювати у цьому напрямку. З цієї причини виникла думка створити спеціальну навчальну програму душпастирства осіб з вадами слуху.  Для навчання на такій програмі можуть бути запрошені не тільки священнослужителі, а й миряни різних спеціальностей: педагоги, вчителі християнської етики, богослови, соціальні працівники, психологи, лікарі.

Двічі, влітку 2010 і 2011 років, у Львові відбувалися навчальні модулі інтенсивних курсів жестової мови і культури глухої людини. Курси були організовані Центром душпастирства осіб з вадами слуху «Надія» УГКЦ у співпраці з Лабораторією жестової мови і Українським католицьким університетом. Специфікою цих курсів була інтенсивна праця протягом трьох тижнів та висока вмотивованість учасників, які мали можливість записуватися на програму за власним бажанням.

Запровадження навчальних модулів з вивчення жестової мови і культури глухої людини стало першим етапом у розробці повноцінної спеціальної навчальної програми душпастирства осіб з вадами слуху, яким зараз займається Центр «Надія». Передбачається, що такий модуль стане першим блоком навчальної програми душпастирства.

Душпастирство осіб з вадами слуху.

Насамперед треба зазначити, що душпастирство особи із вадами слуху – це праця Церкви. В основу цієї праці ми кладемо насамперед пасторальний досвід всієї Католицької Церкви по цілому світу, приймаючи до уваги також український контекст. У великій мірі цей досвід був підсумований на міжнародній конференції у Ватикані, яка відбулася у 2009 році. Головні тези цієї конференції, сформульовані у прикінцевих рекомендаціях, спрямовують на працю у трьох напрямках: інституційному, навчально-освітньому та практичному.

У назві навчальної програми навмисно не було вжито означення глухий, а особа з вадами, оскільки обидва цих слова акцентують на ключових аспектах, що лягають в основу методу праці, а також є засадничими для формування навчальної програми. Богословський зміст поняття особа, яке вжите у назві Центру  і навчальної програми, має глибше значення, ніж лише індивід чи навіть особистість. У богословській антропології особа розуміється як цілісна людина, яка включає в себе фізичний та психічний аспекти, а також духовну складову. Особа включає у себе всі ті фундаментальні складові, які творять людину людиною. Під цим оглядом вада слуху або глухота не є предметом праці – подолання чи компенсації, а становить тільки контекст життя людини, який обов’язково слід брати до уваги душпастирю. Цілісна особа у своїй власній життєвій ситуації є тим, над чим має зосереджувати свою працю душпастир. А вадою (життєвою неспроможністю) у богословському сенсі, яка становить перешкоду для повноцінної реалізації людини, сковує її життєві сили і є спільною як для глухих, так і для чуючих, є гріх.

Багатомовне культурне середовище

Багатомовне культурне середовище навчальної програми включає в себе наступні складові: насамперед це вивчення на окремому модулі української жестової мови і її вживання в тому числі і в навчанні. Жестова мова стає предметом вивчення та засобом для здобуття знань. Також усні мови: українська та інші, якими читатимуться лекції творитимуть освітній контекст, оскільки обмін досвідом включатиме в себе приїзд викладачів з іноземних академічних середовищ. Таким чином, багатомовність цієї навчальної програми виходить за межі балансу між національною жестовою і усною мовами і стає не перешкодою для спілкування і навчання, а місцем зустрічі різних культур.