20 листопада в УКУ відбувся Ювілейний семінар з нагоди 15-ліття Інституту літургійних наук. Присутні на урочистій події учасники згадали як і історію Інституту та його здобутки, так і обговорили перспективи, які відкриваються перед ним.

Заснований 17 листопада 1999 року за ініціативи о. д-ра Петра Ґаладзи, тодішнього декана філософського факультету, а разом з тим і його першим очільником, за цей час Інститут став вагомою інституцією в сфері історичної літургіки та богослужбових співів. Зараз директором Інституту літургійних наук є проф., д-р Юрій Ясіновський.

А розпочалося все з реалізації проекту створення комп’ютерної бази даних «Ірмос: Репертуар української та білоруської сакральної монодії за нотолінійними ірмолоями XVI-XVIII століть» за підтримки Міжнародної асоціації з наукового співробітництва INTAS та конференції в 2000 році, присвяченій 300-літтю від дня виходу в світ першого нотного Ірмологіону у Львові.

З цього часу Інститут почав активно збирати та опрацьовувати усі можливі джерела, пов’язані як з церковним співом, літургікою. Все це переросло у наукову та видавничу діяльність, яку провадить Інститут. Так, до цього часу, за результатами наукових конференції, було видано 6 томів наукового збірника «Καλοφωνία», що виходить двічі на рік (сьомий невдовзі буде виданий). Окрім цього є ще ряд інших наукових монографій, досліджень та збірок, виданих Інститутом.

Важливим напрямком діяльності Інститут став освітній. Так, спочатку в 2001 році у Львівській консерваторії була розроблена концепція регентської спеціалізації, літургійно-богословські та церковно-музичні програми для якого розробили в Інституті. Саме на основі цього курсу було створено Літню регентську школу, яка з 2005 року відбувається в Унівській Свято-Успенській лаврі.

«Цього року ми зробили експеримент, коли запросили на навчання по регентській програмі всіх бажаючих. І дуже багато студентів І-ІІІ курсів консерваторії зголосилося, і займаються окремо по регентській програмі. Це говорить про те, що в нас настав період, коли треба виходити за певні межі і популяризувати регентську справу», – розповіла координатор наукових проектів, канд. мист. Наталя Сиротинська.

Окремо слід виділити наявність в Інституті спеціалізованої бібліотеки, в якій міститься понад 4000 книг, нот, комплектів наукових журналів. Так, тут міститься унікальні архіви відомих дослідників історії українських церковної музики Мирослава Антоновича та Ігоря Соневицького, а також профільна фонотека. Така колекція стала можливою завдяки щедрим пожертвам жертводавців, а також і самим працівникам Інституту. Щодо останніх, то слід зазначити, що більшість з них за цей час написали і захистили кандидатські роботи, а деякі очікують захисту.

В дискусії під час Ювілейного семінару окрім тих досягнень, які здійснив Інститут за 15 років, обговорили також і про те, що вартувало би зробити. Координатор дослідження історичної літургіки, викладача ФБФ о. д-р Василь Рудейко в цьому контексті зазначив, що «Церква і суспільство зараз є на тому етапі, коли «викопані» з глибин наших бібліотек і архівів текст повинні зазвучати».

Сам отець за спеціальністю є літургіст, тому йому доволі близька ця тема.

«Оновлення стратегії розвитку УГКЦ на період до 2020 року «Жива парафія – місце зустрічі з живим Христом», містить аспект оновлення літургійного Благочестя, яке немислиме без практичного виміру. В нас є скарб, його треба відкрити і показати», – зазначив о. Василь Рудейко.

Так одна з його ідей, як можна ще розвинути діяльність Інституту, полягає в публікації нот, створення та поширення аудіо чи відеоматеріалів зі звучанням літургійних співів. Інші ж ідеї потребують також детальнішого осмислення та опрацювання для того, щоб розвиватися і надалі.

Не просто зберегти, а передати і зробити живим – такий підсумок, а разом з ним і завдання на майбутнє, зазвучало серед присутніх на заході.