Про те, яка має бути Україна, її місце у світі та що для цього повинні зробити українці, роздумували в УКУ. 10 липня тут відбувся показ документального фільму «Богдан Гаврилишин. Місія – Свобода» та дискусія на тему «Жити у світі. Будувати Україну».

«Власні цінності потрібно формувати самотужки, жодної догми не приймаючи на віру. Прийняти як своє можна лише те, що ти сам зрозумів та обрав», – саме такими словами розпочинається фільм. Він оснований на книзі спогадів Богдана Гаврилишина «Залишаючись українцем…». Тут представлено життя людини, яка народилася в селі Коропець на Тернопільщині, пройшла через німецькі табори, працювала лісорубом в Канаді і стала першим українцем, якому вдалося поступити там в Університет і успішно закінчити його.

Марія Зубрицька, проректор Львівського національного університету ім. І. Франка, пов’язує такі його успіхи з 4 життєвими позиціями, яких дотримується Богдан Гаврилишин. Перша з них – це мати мрію, до якої невпинно йти. Друга – це отримати освіту і вчитися. Те, що у всьому світі називається «life long education», коли людина навчається протягом усього життя. Така життєва позиція в Богдана Гаврилишина виникла завдяки його батькові, який бажав, щоб усі його діти отримали освіту. І після початкової школи оплачував їх навчання в гімназії. Тому дуже радів, коли Богдан поступив в університет і завершив його навчання, але і цього йому було мало. Дмитро Шимків, генеральний директор «Microsoft Україна», також відзначив це постійне намагання Богдана Гаврилишина вивчати все нове і не зупинятися на досягнутому. Третя позиція – це мати цінності, навколо яких і вибудовувати свій світ. А четверта – це бути добрим до людей, завжди бачити в них добро.

Разом з тим у фільмі прозвучали і ті орієнтири, завдяки яким можна розбудувати Україну в країну зі світовим значенням. Для цього треба, на думку Богдана Гаврилишина, щоб тут була справжня політична свобода, яка б мала привести до економічного добробуту, а це вже би породило соціальні справедливість, і врешті решт українці мали б співжити з природою, а не експлуатувати і нищити її.

Ярослав Мелех, який завершив навчання на освітній програмі «Good Governance» і був одним з ініціаторів показу цього фільму в УКУ, розповідає, що при зустрічі Богдан Гаврилишин не дає чітких відповідей на питання, але дає змогу співбесіднику самому дійти до того рішення, яке він вважатиме вірним. Ярослав отримав грант від «Благодійного фонду Богдана Гаврилишина» і разом зі своєю командою на тиждень відправився до Швеції, де кожен з них ознайомлювався з різними аспектами діяльності цієї країни. Він відзначив, що Богдан Гаврилишин, якому виповнилося 87, спокійно міг собі сидіти на пенсії і насолоджуватися життям, але й надалі активно продовжує допомагати Україні і молодим українцям змінювати цю країну. Це відповідає тому баченню, що інтелектуал має бути неспокійним.

Під час дискусії, яка розгорнулася після завершення перегляду, було поставлено декілька важливих питань, серед яких те, що можуть зробити українці для того, щоб змінити цю країну, викорінити корупцію і налагодити взаємини між людьми. Як було зауважено, більшість проблем, які зараз турбують людей, є особистими, в той час як щодо України, то слід думати про те, що ми можемо дати цій країні. Богдан Гаврилишин вважає, що ми повинні зробити так, щоб «бідність стала історією».

Зазначимо, що невдовзі велике інтерв’ю з Богданом Гаврилишиним вийде на сайті інформаційного партнеру події журналі про успішних українців «TheUkrainians».

Прес-служба УКУ