Становище сирійськомовних християн в період мусульманського політичного правління було чимось більшим, ніж взаємини завойовника та переможеного. Незважаючи на періоди гонінь, християни Сирії були свідками плідних зустрічей та обміну ідеями із своїми мусульманськими сусідами. Таке їх положення було часто внутрішньо суперечливим та не завжди однозначним.

Таку думку висловила докторант університету Неймеген Кармен Фотеску, 13 грудня 2010 року в Українському католицькому університету. Гостьовий викладач УКУ провела семінар «Сирійське Християнство ─ Terra Incognita? Коротка історична і візуальна ілюстрація Сирійського світу».

«В той час сирійські християни сприймали Візантійську церкву як імперську. Вона тиснула на них, щоб повернути в доктринальний та ієрархічний союз. Через це, арабських загарбників у VII столітті справді сприймали як визволителів від Візантії. Хоча згодом стало очевидним, що ісламські халіфи не були до них так прихильними», – сказала експерт з історії Сирійського християнства.

За її словами «сирійськомовні християни носили відмінні від мусульман ознаки, платили більші податки і не могли будувати церкви, або ремонтувати зруйновані храми. Однак, навіть в ці важкі часи християни посідали високі посади в судах халіфа, працювали в адміністрації, секретарями, лікарями, перекладачами, інженерами та філософами».

Відділ інформації і зовнішніх зв’язків УКУ

Посилання по темі:

Протягом століть науковці розглядали християнство в площині латинського Заходу та грецького Сходу, забуваючи про орієнтальну Сирію, – сходознавець