Студентка магістерської програми з історії УКУ Леся Стахнів ділиться враженнями від навчання в університеті Тільбурґа.

Студентка магістерської програми з історії Українського католицького університету Леся Стахнів чотири місяці вчилась в університеті міста Тільбурґ, що у Нідерландах. Повернувшись до Львова, Леся ділиться враженнями й порівнює суть освітніх процесів у Нідерландах та в Україні.

Лесю, що найбільше вразило тебе в перші дні перебування у середовищі тільбурзького університету в Нідерландах?

Найбільше мене вразили дві речі. Перша з них — це те, що хоча університет належить до Федерації католицьких університетів Європи, як і УКУ, проте там активно рекламували «бурхливе» студентське життя, яке часто було пов’язане із алкоголем. А друга річ —один із барів, про який я дізналася невдовзі після приїзду. Він називається «11 заповідей». Наш гід весело розповідав про те, який це класний бар, адже там можна випивати у антуражі великої кількості розп’ять та інших християнських символів. Це, як на мене, виглядало певною насмішкою над релігією.

Як тебе, студентку з України, сприйняли колеги з Нідерландів та інших країн?

Загалом дуже приязно, зокрема голландці. Вони виявилися завжди охочими допомогти. Як не дивно, що далі розташована країна людей, з якими я зустрічалася, від України, то краще вони ставилися до українців. Найгірші враження залишилися від спілкування із росіянами.

Чому?

Деякі з них, довідавшись, що я з України, поводилися дуже зухвало та неприязно. До цього моменту ж ставилися, як і всі інші. Перелом відбувся власне тоді, коли дізналися, що я — українка.

Коли почався навчальний процес, ти, зі своєю освітою, почувалася на одному рівні з нідерландськими колегами чи, може, сильнішою або слабшою студенткою?

Якщо говорити про англійську, то часом я почувала себе слабшою, ніж голландці, адже у них англійська, як у нас російська. Багато телепрограм і фільмів транслюють англійською мовою. Але загалом я почувала себе впевнено, інколи навіть траплялося, що в деяких питаннях я була значно обізнанішою, ніж мої колеги. Наприклад, я краще орієнтувалася у класичній філософії, в історичних питаннях, а також у питаннях релігій.

Як ритм навчання у Нідерландах відрізняється від ритму навчання в УКУ?

В університетах Західної Європи є повага до особистого часу студентів. Так, маючи лише 5-6 пар на тиждень, студенти мають достатньо вільного часу, який можуть присвятити самоосвіті, роботі, хобі, відпочинку, мандрівкам чи просто особистому життю. Домашні завдання тут реальні до виконання, на відміну від України, де завдання інколи просто неможливо виконати протягом відведеного на це часу. Мені, на приклад, не вірять, що можна здавати 11 предметів за семестр. Багато разів мене перепитували, чи я мала на увазі саме таку кількість — можливо я вжила неправильне англійське слово, маючи на увазі якусь меншу цифру.

Як саме підхід тамтешніх викладачів до організації навчального процесу відрізняється від українського?

Відрізняється він істотно. Більшість занять проходять у комбінованому режимі лекції-семінару. Ми читаємо текст й опрацьовуємо його, тобто готуємо відповіді на запитання викладача і надсилаємо йому на електронну пошту. Інколи викладачі пропонують нам поставити до тексту власні запитання та знайти на них гіпотетичні відповіді. На наступному занятті ми обговорюємо опрацьований текст і наші досліди.

Чим, на твою думку, краща така система?

Я гадаю, що вона краща тим, що спонукає думати, чого дуже бракує українській пострадянській освіті, яка не може позбутися методики тотального заучування та переповідання фактів. Це, певною мірою, стосується й УКУ. Наприклад, практично всіх викладачів, які приходять із державних університетів. На семінарах вони часто пропонують студентам переказувати матеріал попередньої лекції. Можливо, це й розвиває пам’ять, але не сприяє, так би мовити, самостійному науковому пошуку, аналізу, опрацюванню матеріалів і, зрештою, мисленню. Загалом, складається враження, що студенти на Заході більш упевнено висловлюють свої думки та пропозиції, натомість в Україні вони часто бояться помилитися, адже їм ще зі школи втовкмачують безальтернативність правильної відповіді, яка передбачена програмою освітнього міністерства України.

Ти задоволена навчанням в Нідерландах?

Загалом задоволена, от тільки парадокс української системи освіти: коли студент їде за кордон у рамках навчання, він не може розраховувати на перезарахування семестру, тому доводиться здавати сесію ще й в Україні. Йдеться про згадану вже різницю у кількості предметів. Адже навіть якщо узяти там максимум курсів, то, повернувшись на Батьківщину, потрібно буде доздати ряд предметів, серед яких, до всього іншого, такі надзвичайно важливі для історика, як «Цивільний захист» і «Болонський процес». На Заході не намагаються напхати студента інтелектуальним непотребом, а краще виховати з нього хоч і вузькоспеціалізованого, але доброго фахівця.

Чи перебування на навчанні в Нідерландах було корисним для тебе, і як саме?

Так, звісно було. І справа мабуть не так у здобутих знаннях — бо що ж такого істотного можна вивчити за 4 місяці? Головне не знання, головне – досвід. Досвід пізнання іншого способу життя розширює кругозір, спонукає відкритіше сприймати світ у його різноманітності.

Маркіян Прохасько