Нещодавно в Українському католицькому університеті відбулися структурні зміни в складі ректорату. Посаду проректора з наукової роботи, яку протягом чотирьох років займав Ігор Скочиляс (відтепер — керівник кафедри історії Гуманітарного факультету), очолюватиме Олег Яськів — директор Центру ім. Митрополита Андрея Шептицького. Про наукові досягнення й виклики, з якими університет буде справлятися, впроваджуючи нові проєкти, розповіли колишній та нинішній проректори УКУ.

Досягнення спільноти за проректорства Ігоря Скочиляса

Роботу в УКУ на посаді декана гуманітарного факультету пан Ігор почав після докторантури у 2010 році. «До того часу я дивився на УКУ знизу догори, тобто з перспективи працівника середньої адміністративної ланки. Коли ввійшов до складу ректорату в 2016-му, отримав унікальну можливість поглянути на УКУ як місійну інституцію з перспективи птаха — згори вниз. Для мене досвід у команді на чолі з отцем Богданом Прахом став прикладом того, як реалізовувати ідеї й проєкти».

За чотири роки проректорства перед паном Ігорем стояли дві найважливіші цілі: налагодити систему взаємодії структурних підрозділів з науково-організаційним відділом та розробити стратегію розвитку науки на 4 роки. «Перше завдання було успішно виконано, адже ми створили ефективну команду, що отримала власного керівника. Ідею стратегії підтримав сенат, з яким ми затвердили план дій до 2020-го. Таке рішення стало першим кроком до перетворення університету на потужний дослідницький центр зі своїми науковими школами та інститутом професора, тобто — наближення до західної моделі, де найкращі креативні, рейтингові, успішні університети, − це ті університети, котрі зорієнтовані на науковий розвиток. У тій стратегії ми вперше прописали модель “навчання через дослідження”, за якою викладач підвищує кваліфікацію завдяки участі в конференціях, проведення власних досліджень — усе це перетворюється у додану вартість, покращує якість лекцій та комунікацію зі студентами, а зрештою і затребуваність на українському і міжнародному ринку».

Третім своїм досягненням на посаді пан Ігор вважає популяризацію ідеї академічної доброчесності та запровадження практик запобігання плагіату в стінах університету. Уперше вдалося розробити положення про академічну доброчесність, засади якого були впроваджені в навчальний процес і наукову діяльність університету та стали складовою його академічної культури.

Щодо речей, які з різних причин не вдалося реалізувати, пан Ігор називає, зокрема, створення докторської школи. Наразі в УКУ є можливість навчатися на двох аспірантських програмах: з історії та богослов’я, тому питання згаданої школи відкладається до часу, коли інші академічні програми університету будуть готовими мати свої докторські програми. Ідеї перетворити науку в університеті на самозарадну, в т. ч. завдяки запровадженню цього року наукового замовлення, а також підтримка і розвиток таких ключових напрямків, як богослов’я і релігійні студії, колишній проректор називає одними з першочергових завдань нової команди.

Виклики сьогодення для університетської науки

За першу половину 2020 року освітня спільнота в Україні вже стикнулася з певними викликами. По-перше, епідемія COVID-19 спонукала до переходу навчального процесу в онлайн, по-друге, політичні перипетії навколо обрання нового міністра освіти і науки не залишили байдужими нікого. Однак і пан Ігор, і пан Олег вважають, що ці події нездатні похитнути рух наукової діяльності, принаймні — не зуміють йому нашкодити.

Ігор Скочиляс називає ці та інші зовнішні події радше нагодою. «Під час пандемії науковці отримали нагоду більше часу приділити продукуванню ідей, здійсненню експериментів, роботі над текстами, у тому числі — окремими книгами. Зміни в комунікації, що за цей час перейшла в онлайн, показали нам солідарність міжнародної спільноти. Так, до конференції з християнства, яку я впроваджую з вересня, за весняний період долучилися учасники не тільки з України, а й з-за кордону: від Парижа до Петербурга, від Вільнюса до Стамбула. Призначення ж теперішнього в.о. міністра освіти і науки є справді скандальним, адже протирічить принципу академічної доброчесності. Для нас усі ці обставини є поштовхом до подвійної самовіддачі, до потрійної ефективності! Слід планувати свою діяльність на довшу перспективу і робити великі речі, серед яких і стратегія протидії плагіату як результат напрацювань нашого й інших успішних вишів».

Олег Яськів погоджується, що наука є великим і складним організмом, що практично не відчуває таких землетрусів, як призначення специфічних осіб чи карантин. «Звичайно, ці та інші актуальні речі цікавлять мене як громадянина. Однак більш нагальним для наукової спільноти є пошук світлих голів, котрі люблять і мають хист до досліджень, а також забезпечення коштів для їхньої роботи. Якщо у державі припиниться фінансування науки, ми стикнемось із ще більшими проблеми. Це спонукає і наш університет до постановки конкретних цілей».

Плани нового проректора Олега Яськіва

За словами пана Олега, Український католицький університет знаний в Україні та за її межами завдяки своїм освітнім стандартам: гасло «Найкращі викладачі для найкращих студентів» успішно працює. Однак для подальшого польоту слід забезпечити два рівноправні крила: не тільки освіту, а й науку. Для цього новий проректор ставить перед собою кілька основних задач.

Пан Олег розповідає: «Упродовж останнього місяця ми працювали над розробкою концепції наукового замовлення для університету — хочемо сформувати нову культуру наукового мислення і діяльності наших працівників, створити модель, за якою університет буде оголошувати конкурс внутрішніх грантів на тематики, що відповідають глобальним чи локальним викликам у різних сферах: богословських, гуманітарних, прикладних тощо. Цим ми хочемо дати сигнал науковцям: ви маєте мислити вагомими результатами та здійснювати роботи зі значним імпактом, а водночас — організовувати свою діяльність у вигляді проєктів. Особливо будемо заохочувати ті пропозиції, в яких братимуть участь наші аспіранти, молодь, — щоб вони відчували, що таке наука».

Другим завданням для УКУ, про яке можна говорити вже зараз, є покращення адміністративної підтримки науки. «У цих процесах дуже важливо пам’ятати, що навантаження для наших викладачів зросте, адже їм потрібно забезпечувати і навчальну, і наукову діяльність. Так, ми хочемо в комунікації з іншими підрозділами створити систему підтримки, щоб науковці могли якомога менше відволікатися на рутинну роботу: пошук грантів чи заповнення аплікацій».

Щодо третьої задачі, вона стосується системи фінансування. «Так, наукове замовлення матиме підтримку з наукового фонду, що залучатиме як внутрішні, так і зовнішні джерела. Відкритий інвестиційний фонд покаже жертводавцям науковий потенціал університету та, можливо, спонукатиме їх підтримати конкретний напрямок чи наукову школу, яка реалізує цікаві проєкти. Шукати ідей, як залучати жертводавців до цього фонду, будемо разом із відділом розвитку. Зрештою, увиразнити досягнення плануємо на міжнародному ринку, для чого хочемо мотивувати наших науковців до конференцій, щоб вони обмінювалися досвідом і заявляли про себе та про УКУ, як потужний науково-дослідницький центр».

Розвивати зовнішні відносини УКУ Олег Яськів, як проректор з наукової роботи, планує і з наявними партнерами-університетами Європи й Америки, й з новими вишами та бізнесами. Ще один напрямок комунікації — взаємодія з українськими та міжнародними фондами. «На щастя, в Україні розпочав діяти Національний дослідницький фонд, який розподіляє гранти на проєкти. Нашим завданням буде готувати хороші конкурентні роботи: актуальні та опубліковані в якісних виданнях. Таким чином ми сподіваємося стати частиною актуальних процесів та допомогти робити наукові портрети викладачів і самого університету щораз чіткішими. Моя мрія наразі — щоб сприйняття УКУ в Україні було погоджено як центр хорошої сучасної науки, потрібної не тільки Україні, а й світу. Я ж готую себе до інтенсивної та важкої праці служіння, щоб вивести науку в університеті на новий рівень».

Своєму наступнику Ігор Скочиляс висловлює підтримку: «Хочу побажати чотири речі: великого терпіння, наполегливості (навіть впертості), відсутності страху перед словами “дякую” і “вибачте” — це дуже конструктивно на посаді проректора, та зрештою — успішного впровадження стратегії розвитку науки. Головним зараз є переконувати, що наука — це ВАЖЛИВО, просто потрібно в це вірити і докласти більших зусиль; тоді матимемо й outreach — зовнішнє ангажування, й impact — додану вартість і вимірювальні результати наукових досліджень. Дуже важливо, щоб в університеті відбулася синергія трьох складових: навчання, науки і формації; і за такої моделі нам вдасться реалізувати ідею Університету, який Служить».

Текст: Тоня Чундак
Фото з архівів