Оксана Давид — випускниця філософсько-богословського факультету Українського Католицького Університету, працює в Комісії з питань євангелізації УГКЦ і вчиться на маґістерській програмі з екуменічних наук УКУ. Упродовж цього року Оксана перебувала у Франції, в міжнародній католицькій школі євангелізації та молитви «Jeunesse Lumiere». Повернувшись додому, дівчина охоче поділилася своїми враженнями:

«Вже вкотре переконуюсь, що в житті християнина немає випадковостей. Коли я завершила навчання в Українському Католицькому Університеті, моя викладач, пані Лаура Аржаковська, організувала мені зустріч із засновником міжнародної католицької школи євангелізації та молитви у Франції «Jeunesse Lumiere» — отцем Даніелем Анжем. Він запросив мене в цю школу. Отож із благословення отця-ректора Бориса Гудзяка 1 жовтня 2005 року Божого я розпочала своє стажування поблизу Тулузи у Франції.

Для мене як випускниці богословського факультету цей рік був надзвичайно багатий досвідом. Школа «Jeunesse Lumiere» базується на чотирьох засадах: молитва, формація, життя в спільноті та євангелізація. День розпочинався з Утрені, опісля – чотири години лекцій із обідньою перервою, Літургія, представлення викладачів чи гостей (у представлення завжди входить ділення власним досвідом шляху до Бога). Часто відбувалися вечори, присвячені певним країнам. Тут я зрозуміла, що лише на перший погляд життя у спільноті видається легким. Насправді жити з людьми, що відрізняються за віком, національністю, мають різний життєвий досвід (а ще я була єдиною греко-католичкою), не завжди просто… Та я вдячна за кожну і кожного, кого Господь поставив на моєму шляху цього року. Адже кожен має від Бога щось прекрасне в собі, лише потрібно навчитися це побачити…

Особливістю цієї школи є євангелізація. Щотриместра ми мали двотижневі зустрічі з учнями, студентами, на радіо й телеканалах, на парафіях і просто в сім’ях. Ми ділилися життєвим досвідом, відповідали на різноманітні запитання щодо віри й Церкви. Долі у всіх різні: хтось ще «вчора» був наркоманом, а інший – студент семінарії. Та тепер усі рівні, бо Господь бачить наші серця.

Чимало сталося й у моєму духовному житті. Тепер я сміливо можу сказати, що цей рік був новим початком у моєму богословствуванні».