З 7 по 11 травня 2005 молодь Харкова та Львова мали чудову нагоду приємно поспілкуватися, обмінятися досвідом та відпочити, взявши участь у суспільно-меморіяльній акції «Єднає пам’ять» організованій Харківсько-Полтавською єпархією УАПЦ, Харківським літературним музеєм, Харківським молодіжним громадським об’єднанням «Думка» та Українським Католицьким Університетом за сприяння Харківської облдержадміністрації.

Ця подія є у певному сенсі знаковою для України, адже головною її ідеєю виступає не лише обмін досвідом але й глибоко символічний вияв духовної єдності між дітьми однієї матері, насильно розділеними і трагічно відчуженими.

Сьомого травня, ледь вийшовши з потяга, Львів’яни одразу потрапили у дружні обійми харківських студентів. З вітальним словом до гостей звернувся Архиєпископ Харківський і Полтавський УАПЦ владика Ігор (Ісіченко). Опісля привітання та чудової екскурсії відбулася дискотека за участю молодіжних музичних гуртів Харкова. Пізно ввечері потомлені і щасливі львів’яни повернулися до гостинних осель господарів.

Уранці наступного дня учасники акції зібралися біля храму святого Димитрія (УАПЦ) та взяли участь у Божественій Літургії. Після цього всі вирушили до могил визначних харків’ян, Меморіалу польських та радянських воїнів, а також воїнів УПА де були відслужені панахиди і відбулась зустріч з генеральним консулом Польщі у Харкові Ярославом Ксьонжеком. Представник польського студентства Юліан Антоневич сердечно подякував пану консулу за час пресвячений нашій делегації а також всім організаторам акції, котрі зробили вагомий внесок у справу налагодження дружніх взаємин між студентами Харкова та Львова. Після цього студент Католицького Університету Димитрій Кирик вручив пану Ксьонжеку подарунок від видавництва УКУ та запросив його відвідати Львів і виступити з лекцією перед студентами УКУ, на що пан консул радо погодився.

У рамках проведення цієї акції вдалося також побувати на парохії Св. Миколая Чудотворця УГКЦ, що у Харкові по вулиці Гвардійців Широнінців, та поспілкуватися з отцем – парохом Миколаєм Семеновичем У розмові він зокрема зазначив: «Парохія постала на початку дев’яностих років, чи не одразу після проголошення незалежності Укрїни, спершу було дуже важко, адже влада не сприяла нам, перетривали серйозні баталії – намагалися відібрати ділянку на будівництво храму, одержану на законних підставах. Одначе ділянку таки відстояли. Зараз ведеться будівництво храму (вже майже зведено підвальні приміщення), планується також спорудження Катехитичної школи. Парохія зростає, приміром на Великдень число людей, котрі прийшли освячувати Паску сягнуло тисячу осіб. Дух парохіян бадьорий, сестри – монахині Св. Йосифа проводять катехизацію та готують дітей до Першої Святої Сповіді. Тут наша церква ніби в діаспорі, багато хто навіть не хоче визнавати нас за Церкву, свідчення цьому викрадення у грудні 2004 року Святого євангелія та речей потрібних для богослужінь, проте ми набули нових і надіючись на Боже милосердя залишаємося відкртими до діалогу та співпраці на спасіння душ людських

Найважливіші подія відбулися десятого травня – це була конференція, присвячена проблематиці участі України у Війні з Гітлерівською Німеччиною. Перед конференцією відбулося представлення УКУ з демонстрацією фільму «Будівничі цивілізації». Співголовував на конференції студент третього курсу гуманітарного факультету УКУ Василь Стефанів – молодий талановитий науковець, котрий також взяв участь у телемарафоні про Другу світову війну, що транслювався у прямому ефірі місцевого телебачення. На завершення конференції присутні переглянули документальний фільм «Між Гітлером і Сталіним. Україна у Другій світовій війні. Замовчувана історія» режисера Святослава Новицького, котрий справив яскраве враження глибиною змісту та гостротою заторкнутих проблем.

Проведення цієї акції хтозна чи було б неможливим якби їй не передував акт духовного єднання між Заходом і Сходом України –« Різдво разом», подія , котра зібрала до Львова гостей чи не з усієї України. Саме ця подія знайшла своє продовження на Слобожанщині. Тепер перед українською молоддю відкриваються нові перспективи взаєморозуміння і співпраці, адже так важливо, щоб кожен українець відчув себе членом великої родини, гідним поваги і любови.

Акція у Харкові – одна із перших ластівок із вирію повернення дітей до отчого гнізда, в котрому немає відчуження і неприязні, а панує злагода і взаєморозуміння. Віриться, що подібні акції відбуватимуться по цілій Україні, адже ми цього не тільки потребуємо, але й бажаємо осягнути! Підбиваючи підсумки і оцінюючи значення цієї акції, хотілося б зацитувати слова її безпосередніх учасників. Так проректор Харківського Університету зокрема зазначив: «В історії можна знайти різні приклади. Але молодь має знаходити те, що об’єднує українство, що рухає нас всіх уперед».

Харківські студенти теж висловили свої думки про цю акцію: «Відстань творять люди, приємно долати відстань між містами і між людьми, адже відстань – ніщо.» «Це дуже добре, коли молодь єднається. Народ України єдиний і ніщо не може завадити нашій дружбі. Якомога більше б таких акцій».