Уже п’ятий рік я навчаюсь у Львівському Національному університеті імені Івана Франка. Цей навчальний заклад для мене – Alma mater, тож і його я люблю, хоча маю низку зауважень до організації навчального процесу. Фах, який я обрала, – журналістика. Мене приваблює радіо, тож маю надію на майбутнє працевлаштування саме у цій сфері.

Рідним для мене став і УКУ, в якому я навчаюсь уже другий рік на Магістерській програмі екуменічних студій.

Тож, що для мене є УКУ?

УКУ для мене – це навчальний заклад, де добре організований процес формування освічених особистостей. Університет неабияк сприяє продуктивному і креативному навчанню.

Також ці стіни об’єднують моїх авторитетів. Людей, яких я щиро поважаю і прагну набути і здобути все найкраще з того, що здобули вони.

Звичайно, щодня я зустрічаюсь зі своїми одногрупниками, до яких ставлюся дружньо. Впевнена, ці люди не стануть чужими після закінчення нашого навчання. Єднає нас тепер щось більше, ніж пережитих 5 чи 2 роки пліч-о-пліч. Ми разом творимо наше життя і наш екуменізм: щоби всі було одно ).

Тішу себе ще тим, що УКУ – це частково плід пластового виховання. Адже деякі з його будівничих, такі, як о. д-р Борис Ґудзяк, о. Михайло Димид, – пластуни. Окрім прикладу пластового виховання, отці, не усвідомлюючи, мабуть, дають мені приклад вірності нашої діаспори ідеалам. Адже, наскільки мені відомо, саме про повернення і розбудову України мріяла і мріє діаспора. Можливо, цей приклад – поодинокий, однак НАСКІЛЬКИ промовистий.

Також я полюбляю спілкуватись молодими людьми, що належать до різних субкультур. Тут теж можна провести такі собі паралелі, що УКУ – це неформал серед навчальних закладів, який «робить ставку» на якість, а не кількість, на духовність, а не на моду і прогресивність ).

Неабияк приємно вражає турбота УКУ про своїх студентів та працівників: організація духовного зростання, приємна їдальня, зручна бібліотека, величезна кількість цікавих програм для студентів, чистота і краса в стінах Університету і ззовні.

Я насправді задоволена з того, що навчаюсь в УКУ, що маю нагоду приємно і водночас корисно проводити значну частину мого часу тут. Іноді мені навіть видається, що УКУ призвичаює усіх причетних до нього людей до чогось майже нереального, що прямує до ідеального. І коли ми усі завершимо своє навчання тут, то за стінами нашого навчального закладу зустрінемо непривітний і неправильний, за нашими мірками, світ. Цікаво, чи знайдеться у нас достатньо сміливості, натхнення та бажання змінювати цю малодієву систему нашою самовідданістю і любов’ю?

Дякую УКУ за навчання, натхнення та приклад чогось хорошого ).

З повагою і любов’ю – ваша студентка Оксана Пужаковська