На Міжнародній науково-практичній конференції «Особистість. Стосунки. Розвиток. Міждисциплінарний аспект» президент УІССП, супервізор та тренер УСП за напрямком системно-сімейної психотерапії Олена Добродняк розповіла про особливості системного і лінійного мислення у розумінні проблеми та шляхів її вирішення. 

«Системна терапія наголошує на тому, що будь-яка проблема сконструйована соціально. Дитина з особливими потребами – це не проблема, це сприйняття її як проблемної. Під час супервізії ми слухаємо клієнта і визначаємо, в чому проблема. Однак проблема – це не те, що ми бачимо, а те, що формулює наш клієнт. Ми спираємося на соціальний конструкціонізм. Це філософська методологія, яка вказує, що ми живемо в світі, який нам нав’язує певні конструкти», – зазначила тренер під час виступу. 

За її словами, визначення проблеми в стосунках і метод її вирішення залежить від типу мислення – системне або лінійне. «Кожен тип мислення має свої наслідки. Лінійний погляд на проблему є більш звиклим і підтримується традицією, системний – є більш евристичним і потребує докладати більше зусиль для розуміння проблеми і певного переформатування», – зазначила психолог.

Вона окреслила, як в людей можуть проявлятися якості цих двох типів мислення.
Лінійне мислення спрямоване на пошук провини і винного, аналіз проблеми, передбачає модель поведінки «нападати-захищатися», зорієнтоване на причинно-наслідковий зв’язок, сприймає конфлікт як загрозу. Також люди з лінійним типом мислення акцентують увагу на тому, що розділяє і дотримуються суворої системи поглядів.

Системне мислення передбачає спільну відповідальність, ухвалення різних точок зору, безперервність зв’язку як циркулярність процесу, зорієнтоване на можливість досягнення мети. Люди із системним мисленням сфокусовані на тому, що об’єднує і поєднує різні точки зору в процесі розвитку. Конфлікт розглядають як ритуал змін.

Психолог вважає, що часто проблеми виникають через неправильну комунікацію і перш за все у спілкуванні треба почути і зрозуміти проблему конкретної людини.

Вона розповіла історію про хлопчика, якого всиновила одна сім’я. У підлітковому віці він почав погано себе поводити. Його погану поведінку потрактували як спадкові «злі гени».

«Сім’я, у якій погано комунікують між собою, породжує проблеми. Іноді люди самі підтримують проблеми або загострюють її неправильною реакцією на конфлікт. Чим більше від хлопчика вимагали хорошої поведінки, тим більше він себе погано поводив. Він міг перевіряти, чи його будуть любити саме таким. Але родина далі продовжувала його виховувати розмовами про порушення правил і лякала покараннями. Так цикл рішення замикається. Ідея любові втрачена. Якби відновили тему любові, це б змінило дискурс», – додала тренер.