Найпростіше і найприємніше для мене – це плетіння сіток. Бувало щодня, та зараз рідше. Також від самого початку в моєму рідному місті, Хмельницькому, створилась самоорганізація волонтерської допомоги, там я допомагала координувати волонтерів. Далі цей самоорганізований чат переріс у волонтерську організацію, де сьогодні я координую напрямок «Транспорт» і допомагаю в перевезенні людей чи гуманітарної допомоги. Крім того, працюю на інформаційному фронті й активно блокую в телеграмі канали ворога.

Прагну скорішої перемоги України та закінчення війни. Розумію, що своїми незначними діями долучаюсь до великої і важливої нашої майбутньої перемоги, тому не припиняю волонтерити попри втому. Та й навіть не уявляю, що могла б сидіти склавши руки у цей непростий час, тож волонтерити – означає також битися проти ворога сьогодні і творити добро.  

Щоб переключитись, слухаю Арестовича, дивлюсь Youtube-канал з кримінальними історіями та ходжу на прогулянки.

Після перемоги мрію дуже поїхати в Крим, а особливо знову побачити Артек та гору Аюдаг. Але перед цим таки планую поїхати на БУР та долучитись до відновлення наших міст або ж хоча б доторкнутись до історії і вживу побачити, що сталось з ними. Ще я б дуже хотіла виступити на святкуванні дня нашої перемоги: подарувати радість українцям і затанцювати українських народних танців разом зі своїм колективом.