Рим – У католицькій церкві за останнє десятиліття суттєво зменшилося число християн, які сповідаються і розкаюються у гріхах. За даними італійського Католицького університету, із десяти вірних лише четверо регулярно приходять до відпустових місць. Ватиканські теологи занепокоєні ситуацією і все частіше обговорюють її на сторінках преси. Свій погляд на стан подій в інтерв’ю Радіо Свобода висвітлив доктор морального богослов’я отець Ігор Бойко, викладач Українського католицького університету у Львові.

– Отче Ігоре, як Ви вважаєте, чи варто говорити про кризу покаяння у свідомості західних християн?

– На мою думку, основна причина у тому, що багато людей нині втрачає розуміння духовного життя. Багато хто переживає кризу духовного спустошення. Це пов’язано з тим, що багато людей у своєму житті на перше місце ставить матеріальні цінності. Причина саме у цьому: коли Бог, духовне життя стають другорядними, з часом сама людина свій голос сумління, котрий має у серці, намагається подавити і сказати собі: «Ми можемо жити так, ніби Бога немає і його не існувало». Як на мене, це головна причина, чому сьогодні менше і менше людей йдуть до сповіді.

– А в Україні також спостерігається критична ситуація?

– У сьогоднішній час в Україні є ще досить багато людей, які йдуть до церкви не лише тому, що то є певний обов’язок і його треба виконати у неділю чи на свята. Але чимало люду живе тим переконанням, що йти до церкви, молитися, сповідатися – це є внутрішня потреба кожного. Можливо, з огляду на те, що в Україні тривалий час релігію заперечували, та останніми роками виховання у родинах свідчить, що серед українців чимало людей, які наразі не переживають кризу цього духовного спустошення. В Україні поки що я не бачу таких труднощів, які спостерігаємо на Заході.

– У світлі проблеми за підсумками сповідей ватиканські богослови оприлюднили дослідження, що чоловіки і жінки грішать по-різному. Чоловіки зловживають хтивістю, обжерливістю, а жінки мучаться від гордині і заздрощів. Чи доцільно, на Ваш погляд, розділяти гріхи за статевою ознакою?

– Мені важко говорити про конкретне розрізнення. Можливо, зважаючи на природу чоловіка чи жінки, певні вчинки відповідають більше характерові жінки або характерові чоловіка. Вважаю, у цьому випадку важливо наголосити, що гріх – це є зло, воно притаманнне і чоловікові, і жінці. Людина повинна усвідомлювати свій гріх. Ясно, що церква не засуджує людину, церква дуже часто засуджує гріх. Коли християнин приходить до сповіді, він уже усвідомлює свій гріх, і завдання священика – допомогти людині у цьому духовному зрості.

– Отче, Таїна Сповіді, акт покаяння є надто приватними питаннями між священиком і каяльником. Наскільки морально обговорювати такі теми на шпальтах газет і чи допоможе це виправити нинішній стан речей?

– Церква не може не реагувати на ситуацію, яка її турбує. Тут важливо, у який спосіб ми подаємо інформацію про те, що відбувається. Тому багато залежить і від працівників ЗМІ. Криза духовного спустошення, … якщо її не бороти, вчасно ці речі не виявляти, про них не говорити, ніколи не матиме позитивів, а, навпаки, призведе до якихось ще більших, гірших наслідків.

(Рим – Прага – Київ)

Наталка Кудрик, Радіо Свобода, 26.02.2009