19 червня на філософсько-богословському факультеті УКУ відбулася презентація книги доктора літургійного богослов’я, віце-ректора УКУ о. Василя Рудейка «Христос посеред нас: Впровадження у літургійне богослов’я Церков візантійської традиції». Після виходу УГКЦ з підпілля це перший такий підручник українською мовою.

«Ця книга написана великою любов’ю, з намаганням  відкрити читачеві красу і значення східної традиції, адже автор дуже акцентує на осмисленому, глибокому сприйнятті літургійного життя Церкви», – зазначив модератор презентації Максим Тимо, референт Патріаршої літургійної комісії. А владика Венедикт (Алексійчук), який один із перших прочитав іще чернетковий варіант книги, зазначив: «Вихід у світ цієї книги є знаковим, бо це свідчення того, що ми як Церква дорослішаємо, бо здатні самі заявити про себе. Адже дивною була дотеперішня ситуація, коли автори саме інших традицій показують нам цінність нашої власної». Владика подякував авторові, що він насмілюється висловлювати свої думки, та закликав присутніх у залі дослідників мати відвагу писати. Ще він зазначив, що отець Василь працював не тільки як науковець, але як особа, що виросла на цих текстах: «Місія цієї книги – це місія Предтечі. Як Предтеча говорив, що йому слід маліти, а Христові – рости, так і ця книга має виконувати «скромну»  роль вказівника на значно більшу від себе реальність – а саме на Христа, присутнього в богослужіннях».

Отець Олег Кіндій зауважив, що ця книга визріла довгими роками, була апробована на різних етапах на семінарах кафедри богослов’я та у спілкуванні з колегами, і за прикладом цієї динаміки ми всі покликані рости разом із нею. А професор Юрій Ясіновський, директор з наукових програм Інституту літургійних наук, з точки зору мистецтвознавства зауважив, що книга спирається на велику літературну та джерельну базу, містить коротку історію давніх літургійних книг, а це сьогодні актуально, оскільки більшість каталогізаторів цих книг описують їх за старими радянськими канонами. «Добре, що автор у своїй книзі говорить «делікатно», без категоричних імперативів, що дуже важливо в такій науці, як літургіка», – сказав наостанок проф. Ясіновський.

Автор передмови до книги, д-р Ендрю Квінлан, який був викладачем о. Василя Рудейка і першим його натхненником до наукових досліджень з літургіки, сказав у своєму слові: «Ця книга написана в складних для України обставинах, а її остаточна мета – містагогія, тобто введення в таїнство. І це стається постійно, крок кроком, бо стосунки із Літургією тривають все життя. Зізнаюся, що дуже важко було писати передмову до книги, яка охоплює настільки багато тем». Проф. канд. мист. Наталя Сиротинська підкреслила окремі практичні моменти, зокрема те, що книга добре сформульована для приватного навчання. А ще вона є сигналом, що суспільство виросло у своїх потребах і вже має запит на значно глибшу інформацію про літургійне життя, ніж це було на початку дев’яностих після виходу Церкви з підпілля.

Сам же о. Василь Рудейко, як завжди, з гумором поділився тим, що послужило для нього мотивацією для написання книги. І педагогічна уважність тут також була не останньою: «Конспекти студентів – це глибоке «таїнство»: часом і сам не розумієш, звідки вони взяли ту чи іншу думку». Отець у певний момент зрозумів, що студенти дуже потребують щось схоже на цей підручник, щоби систематизувати свої знання, а також побачити різноманіття тем і авторів, до яких можна звернутися, вирішивши написати студентську наукову роботу з літургіки. Тому і вирішив зробити цю книжку у підручниковому стилі. «Найбільшою вдячністю для мене як для автора буде те, що хтось, прочитавши мою книгу, запалиться так, як я, погодиться зі мною, або, навпаки, посперечається».

На завершення презентації декан філософсько-богословського факультету УКУ о. Роман Завійський подякував усім присутнім у залі літургістам, які на своїх плечах винесли тягар історичної пустки, коли традиція літургійного богослов’я була перервана підпіллям, і що вони відновлюють те, чого не було. «У нас сьогодні справді автентичний момент Передання (парадосіс): бачачи тут в одному залі і Е. Квінлана, і о. Василя, розуміємо, що зараз відбувається передання традиції від вчителя до учня, і надіюся, що це призведе до появи нових учнів і до творення особливої літургійної школи», – зазначив о. Роман.