Нещодавно в УКУ пройшло традиційне святкування Розколяди, на якому наші студенти отримали нагоду ближче познайомитися із фундаторами їх стипендій, поділитися успіхами та спільно заколядувати. Цей вечір – символ важливості підтримки, на принципах якої будується здорове суспільство.

Зоряна Самотис підтримує УКУ з 2009 року. Разом із чоловіком вони заснували студентську стипендію родини Самотис. Пані Зоряна переконана, що УКУ є прикладом маленької успішної країни: “Для нас із чоловіком надзвичайно приємно і важливо бути долученими до процесу зростання Університету. Його модель є дуже успішною, і, якщо б її взяла на озброєння наша держава, то за десять років ми б змогли досягти багатьох запланованих цілей та стати прогресивною країною. Позаяк студенти УКУ –  щирі та відкриті, вони прагнуть та досягають найвищого. Підтримувати їх нам із чоловіком дуже важливо, оскільки ми також маємо трьох дітей, які є студентами. Для нас, як батьків, це надзвичайно актуально”.

Олександра Дмитрук, яка навчається на другому курсі програми з історії, та є стипендіаткою родини Самотис, розповіла, що для неї підтримка – це вияв любові до ближнього та необхідна умова співіснування у здоровому суспільстві.

“Підтримка має різні прояви і я відчуваю її кожного дня. Мене підтримують друзі та батьки, а підтримка від жертводавців стала для мене надзвичайно приємною та несподіваною. На мою думку, це є обов’язкова умова співіснування у здоровому суспільстві, оскільки це ще один природний вияв любові до ближнього, спосіб сказати «дякую». У мене є дуже багато підстав бути вдячною, і тому б я також мрію стати жертводавцем, коли зреалізуюся професійно, щоб дати змогу реалізувати свої таланти й іншим”.

Ірина Плахтій підтримує УКУ упродовж трьох років. Свого часу не відмовилася від своєї мрії і зараз хоче допомогти тим, хто щиро хотів би зреалізовувати свої прагнення:

“Підтримка студентства безпосередньо пов’язана із моєю історією життя. Я маю дві професії – лікар і коуч-психолог, народилася у сім’ї лікарів, і, попри те, що мріяла стати психологом, спершу мусила закінчити медичний виш. Однак по його закінченню мене не полишало бажання стати психологом і я свідомо доклала зусиль для втілення моєї мрії. Тому коли я почала практикувати то вирішила допомогти молодому поколінню, яке тільки починає ставати на шлях професійного становлення. Психологія – дуже жертовна професія, яка вчить віддавати. Тому коли я почула про УКУ, дізналася наскільки професійних спеціалістів готує виш і побачила студентів Університету, то я одразу зголосилася підтримати їх. Оскільки це не просто знавці своєї справи, це ще й дуже щирі та відкриті люди, які прагнуть бути жертовними”.

Ірина Євтух, студентка другого курсу програми з психології. Для неї підтримка фундатором стала надзвичайно щирою та вельми мотивуючою:

“Я ніколи раніше не зустрічалася із жертводавцем і дуже боялася зустрічі з ним, оскільки не знала як взагалі я маю себе поводити. Проте коли я побачила свого фундатора – пані Ірину, то була дуже здивована, оскільки вона виявилася дуже милою та відкритою жінкою. Ми за лічені хвилини знайшли спільні інтереси та виявилося, що у нас багато спільних знайомих. Я зрозуміла, що підтримка студентів насправді дуже важливою. Це мотивує мене до того, щоб краще вчитися, оскільки я знаю людину, яка у мене вірить та зацікавлена у моєму розвитку. Ба більше, вона готова давати на це свої гроші. Це є дуже вагомим фактором для професійного зростання”.  

Ростислав Оленчин CEO у компанії Kingspeech.AI. Він є членом Ради випускників LvBS з 2017 року. За словами пана Ростислава, підтримка УКУ у будь-якій галузі є допомогою у розвитку країни та майбутнього:

“Я підтримую УКУ, тому що цей Університет не має нічого спільного із радянським минулим. Для мене визначальним є те, що більшість вступників на IT спеціальності в УКУ мали середній бал ЗНО понад 195. Я вважаю, що у такому випадку їх треба просто підтримувати без зайвих пояснень. Стипендія – як певний кредит – найкраще тебе дисциплінує, оскільки дозволяє відчути зв’язок, зобов’язання перед кимось. Це також і величезний кредит довіри. Саме ґрунтуючись на довірі можна будувати базис тієї держави, про яку ми мріємо. Для цього не треба багато людей, достатньо, як казав Айнштайн, 5% активних лідерів, щоби трансформувати систему. Краще виростити невелику кількість якісних лідерів ніж сотню посередніх виконавців”.