Піст – це час роздумів, наскільки близько я можу наблизити своє життя до Бога.

Піст – це відповідь на питання чи  зможу примиритися у стосунку зі своїм ближнім. 

Піст – це нагода відмовитись від малого і  зробити крок назустріч великому.

Піст – це дорога до власного вдосконалення та зросту.

Піст – це час постанов.

Події, які відбуваються в нашій країні, завдають глибоких душевних ран людям. Нас тривожить питання: «Що далі?»

Піст – це нагода зрозуміти, для чого Бог дає ці випробування.

Піст – це час сказати: «Боже прости їм бо не знають, що роблять. Не знають що роблять ні ті,  хто віддає накази вбивати, ні ті, які чинять агресію та беззаконня».

 Українська політика – це піраміда, побудована на гріхах. Протягом останніх чотирьох років, думаю багато хто задавав  собі питання, чим це все закінчення? Невже зло торжествує?

Розцінюймо революцію, як внутрішній протест проти зла. Багато хто не очікував цього. Можливо ми самі теж не думали, що це станеться так швидко, але ми не змогли не відреагувати на жорстокість по відношенні до наших ближніх.

 Ми вступаємо у піст з жертвою на руках. Піст дає  нам можливість  ще раз обдумати чого вартує людська свобода,  гідність, незалежність.

Піст має збагатити революцію переосмисленням, молитовним обдумуванням, висновком – що я маю зробити, щоб жертва свободи не пропала даремно.

 Багато людей подумало, що Бога немає, якщо він це допустив. Пам`ятаймо: «Бог присутній у мовчанні, він все те пережив, що ми переживаємо сьогодні».

 У нас дуже коротка пам`ять, забуваємо, що ще 50 років тому, на цій землі вбивали людей, які вірили в Бога, вивозили в Сибір, де більшість помирало. Але який ця жертва дала плід сьогодні? Країна, яка молиться і встає з колін. Піст – це час випробування для суспільства, чи зробимо ми висновки з того, що відбулося і відбувається. Якщо ми не винесемо уроку, то вона перейде, нічого не зміниться. І яку Паску ми тоді зустрінемо?

 Піст – це час розмови з іншим. Час примирення в країні, але це залежатиме від того чи пожертвуємо ми себе іншим.

 Піст – це час просвітлення. Згадаймо євангельську історію про сотника, який розпинав Христа  і лиш в кінці, в момент смерті вигукнув: «Воістину, це Син Божий». Молімо Бога, щоб до Паски розвіялися сумніви в тих, хто ще сумнівається в правдивості подій, які відбуваються сьогодні.