«Немає такої п’ятниці, коли б я не проклинав життя за те, що став журналістом. І немає такого понеділка, коли б я не дякував Господу, що таки ним став», – такими словами розпочав свій майстер-клас для студентів магістерської програми з журналістики УКУ заступник головного редактора тижневика «Дзеркало тижня», ведучий авторської програми «Відверто» на телеканалі ТВі Сергій Рахманін.

Сергій Рахманін поділився зі студентами власним досвідом роботи у політичній журналістиці і дав практичні поради у спілкуванні з політиками. За його словами, журналістика – це суміш ремесла та творчості. Чого більше – вирішувати самим, але бажано знайти золоту середину. Адже, якщо журналіст буде сприймати свою професію виключно як творчий процес, він ризикує не протриматись у ній довго. Тому що журналіст має бути корисним для суспільства, а для цього він повинен стати зрозумілим цьому суспільству. Якщо ж він ставитиметься до роботи лише як до ремесла, то має шанс швидко стати нудним для аудиторії. Тому саме балансування на межі цих двох понять може стати запорукою затребуваності журналіста.

Але найперша вимога, яку має ставити до себе журналіст, – це вміння писати. І тут важливо не просто вивчити стилістичні правила, а вміти підбирати слова, аби читач відчував саме те, що хотів передати журналіст. Крім цього, журналіст повинен вміти працювати з людьми. У цьому може допомогти власний життєвий досвід.

Сергій Рахманін розповів, що сам, окрім журналістики, встиг пройти службу в армії, попрацювати сторожем, продавцем, фасувальником – все це допомагає йому зараз знаходити місточок між ним і читачем. А читача Рахманін радить поважати. «Ви маєте до певної міри збагачувати читача. Але найгірше, що може бути для журналіста, – це зверхність. Чванливе ставлення до свого читача означає, що ви близькі до смерті, як журналіст», – впевнений журналіст.

Що ж стосується власне політичної журналістики, тут існують власні правила. За словами журналіста «Дзеркало тижня», політична журналістика є складною, особливо для тих людей, які мають хоч дрібку сумління. Місія політичної журналістики полягає у тому, аби звести якомога ближче два світи: владу і суспільство, які в нинішніх українських реаліях налаштовані один до одного досить вороже. Для того, аби виконати цю місію, журналіст, на думку Рахманіна, повинен вміти працювати з інформацією, аналізувати події і завжди шукати зацікавлені сторони будь-якого конфлікту. Тут важливо опиратися на реальні факти і справжній стан речей. Дізнатися його можна від власних джерел – себто політиків, які вам довіряють.

«Якщо вам вдається під час підготовки матеріалів утриматися від власних симпатій чи антипатій і здобути репутацію порядної людини, ви одразу отримуєте довіру від тих, про кого ви пишете, незалежно від того, підтримуєте ви їх політичні погляди, чи ні», – поділився Сергій Рахманін.

Водночас він застеріг від надмірної довіри до політиків. Журналіст має бути критично налаштованим до всього, що чує, збирати інформацію з різних джерел і робити власні висновки. «Політики хитрі люди, які часто використовують журналістів. І як би ви не ставились до якогось конкретного політика, треба завжди тримати з ним дистанцію. І чим краще ви до політика ставитесь, тим більше цю дистанцію треба витримувати. Тільки тоді ви зможете бути максимально об’єктивним. Коректна дистанційованість – це найкращий спосіб спілкування з політиками», – застеріг журналіст.

Він також торкнувся проблеми цензури і зазначив, що для політичного журналіста тиск – це звична річ, і «якщо на вас постійно тиснуть, значить, ви все робите правильно».  А чим більшим сьогодні буде тиск на працівників медіа, тим більшими будуть шанси на появу середовища людей, які повернуть українській журналістиці принциповість і яскравість.

Марічка Паплаускайте, магістерська програма з журналістики УКУ