Погляд на проблеми економічного, соціального, політичного розвитку України крізь призму нової енцикліки Папи Бенедикта ХVI “Любов у правді” (“Сaritas in Veritate”) представили на семінарі «Поміж II та III світом, або Голос Церкви та українські реалії» в УКУ. Учасниками семінару, який організував 26 жовтня Інститут релігії та суспільства, стали богослови, філософи, економісти, політологи, зацікавлені в інтегральному розвиткові України.

Про фінансову кризу та альтернативні шляхи виходу з неї на основі енцикліки “Caritas in Veritate” говорив викладач кафедри філософії УКУ Андрій Костюк. Суспільно-економічна тематика в цьому документі висвітлена з погляду моралі, з якої ми дуже рідко дивимося на економічну реальність. “Папа говорить про те, що правда і любов як дар Божий людині є основоположними для будь-якої діяльності людини, в тому числі й економічної”, – зазначив доповідач. На жаль, ці засади ігноруються. Поміж іншим, проблемою є те, що транснаціональні корпорації, глобальні бренди, які стали вже звичними для нас, створюють у світі клімат тотальної гіперконкуренції, яку вважають панацеєю від бідності та соціальної депресії. Проте чи є в такій системі світобачення і господарювання місце для пошанування гідності людини як образу й подоби Божої?

Проректор УКУ з питань стратегічного розвитку, завідувач кафедри філософії УКУ Володимир Турчиновський виголосив доповідь на тему “Філософія розвитку та українські реалії. До питання дару і мотивації”. Дар є центральним словом цієї енцикліки, поняття дару своєю глибиною доповнює і перевершує поняття справедливості. Можливість розвитку відкривається наявністю дару, а його стратегія є у своїй суті відповіддю на дар.

Про “Дві сторони однієї загрози: любов без правди і правда без любові” говорив проректор з питань призначення та місії УКУ Мирослав Маринович. За словами доповідача, серед українців панує ілюзія, що любов можна собі уявити в сімейних стосунках, а в суспільних переважає принцип “виживає той, хто сильніший”. Натомість Папа говорить про любов на макрорівні – на рівні суспільних, економічних, політичних стосунків, тобто про поняття “цивілізації любові” як ту парадигму, на основі якої мають вирішуватися проблеми глобалізації.