Спільною поминальною молитвою під час Панахиди за жертвами Голодомору в Україні 1932-1933 рр. та символічним ламанням поминального хліба вшанували 24 листопада студенти й працівники УКУ пам’ять мільйонів українців, що загинули голодною смертю в ті страшні часи.

Із словом до присутніх в університетській каплиці звернувся проректор із питань призначення та місії УКУ Мирослав Маринович. Він наголосив, що пам’ять невинно убієнних потребує від нас “вибілення душі” через осмислення причин того, чому Голодомор був можливий, і через поборення “Дракона насильства” духовними зусиллями. Пан Маринович також пояснив символіку обряду ламання поминального хліба, що відбувся після Панахиди: “…Хліб – це те, що ввижалося мільйонам жертв Голодомору. З досвіду тривалих табірних голодівок я знаю, що під час голодування людина мріє не про ковбасу, смачний суп чи, скажімо, про солодощі. Вона мріє виключно про хліб – вона марить ним, він їй пахне і сниться. Саме тому старші люди досі не можуть струсити зі стола хлібні крихти.
По-друге, ця хлібина є символом нашої спільноти. Вона одна-єдина, а тому і ми маємо бути з’єдинені у своїй історичній пам’яті, у своїй щоденній діяльності, а ще – довкола Господньої трапези, якою є Літургія”.

“Пам’ять про Голодомор є і має бути водночас проповіддю про Ісуса Христа, його Хрест та воскресіння. Хрест Христовий перемагає – так, як перемагає сьогодні правда про Голодомор”, – сказав у проповіді цього дня о. д-р Юрій Аввакумов, декан філософсько-богословського факультету УКУ. За його словами, трагедія Голодомору мусить спонукати нас до усвідомлення трьох уроків. Перший із них – це те, що людське життя гідне пошани, незалежно від політичних чи інших обставин. Урок другий полягає в необхідності чинити спротив політичній владі, коли ми бачимо її гріховну суть. Третім уроком є розуміння того, що для людини дуже важливим є співстраждання, вміння розділити трагедію інших людей, не черствіючи душею, пам’ятаючи про хресну дорогу страждань, які витерпів заради нас Ісус Христос. Бо “ті, хто є сопричасниками Його Хреста та Його смерті, є сопричасниками і Його життя та Його воскресіння”.