Католицька Церква вже сто років поспіль видає енцикліки – документи, що стосуються соціальної сфери життя, де шукає моделі розвитку суспільства. Однак енцикліки досі не отримали належної оцінки у суспільстві. Часто вони живуть своїм життям, а світ – своїм.

Про це розповів проректор із призначення та місії УКУ Мирослав Маринович 15 листопада під час презентації соціальних енциклік в УКУ – «Deus Caritas Est» («Бог є любов») папи Бенедикта XVI (2005 р.), «Solicitudo Rei Socialis» («Турбота про соціальні справи») папи Івана Павла ІІ (1987р.), «Popolorum Progressio» («Розвиток народів») папи Павла VI (1967 р.), «Caritas in Veritate» («Любов у правді») папи Бенедикта XVI (2009 р.). Організатори – Комісія УГКЦ «Справедливість і мир» та Інститут релігії та суспільства УКУ.

На думку Мирослава Мариновича, читання папських енциклік вимагає співпраці – прив’язування вічних істин до щоденного життя. «В Україні ми думаємо над моделями розвитку суспільства, шляхами виходу з кризи. У енцикліках такі пропозиції є, але вони не засвоєні. Цю думку я можу проілюструвати таким прикладом. Ще у 1967 році у «Popolorum Progressio» папа Павло VI вказує, що основні причини відсталості мають нематеріальний характер. Причин є кілька – відсталість волі, яка часто занедбує солідарність, а брак солідарності породжує відсутність поступу. Мислення, яке не завжди вміє спрямувати свої бажання. А також дефіцит братерства між людьми та між народами. Хіба це не списано з української реальності?» – підсумовує громадський діяч.

У 2009 році уже папа Бенедикт XVI у «Caritas in Veritate» пише: «Суспільство, щораз більш глобалізоване, зближує нас, але не робить братами». Мирослав Маринович пояснює: «Тут папа вказує на несподівані шанси кризи, яка зобов’язує до переосмислення нашої дороги, пошуку нових форм заангажування, прийняття нових правил. Криза є шансом, якщо ми вміємо його побачити».

Чотири презентовані енцикліки об’єднує тема розвитку та прогресу, – вважає викладач соціального вчення Церкви, адвокат Андрій Костюк. «Власне, папські документи є зразком цього прогресу у певній галузі богословської науки, соціального вчення. У той же час вони є прикладом стабільності та сфокусованості на певних принципах. Вихід із кризи та шлях прогресу можливий за заміни соціального сприйняття іншого – не як конкурента, а як брата, для якого ми можемо зробити щось безкорисливо. В економіці та суспільних взаєминах повинно бути місце для дару. Але не можна до цього нікого примушувати, це має бути вільний акт конкретної людини», – прокоментував Андрій Костюк.

Прес-служба УКУ