Дорогі працівники і викладачі, випускники та студенти!
Дорогі друзі й жертводавці УКУ!

В цих днях, коли ми стоїмо перед невимовним і чарівним таїнством Божої солідарності з нами, хочу побажати всім нам, щоб ми могли призупинитися, відсунути буденну метушню і пропозиції тимчасової значущості, відсторонитися від зазіхань на нашу увагу, щоб почути тихе слово Різдва Христового.
З народженням Спасителя ми зустрічаємося з тайною самого життя, його повнотою: Бог стає людиною, щоб людина стала Богом – як писав Святий Атанасій. Приймає Ісус наше життя і починає свою звивисту мандрівку до Пасхального Таїнства, до спасительної Смерті і Воскресіння. У Різдві вже бачимо прообраз звершеного спасіння. Ікона Різдва предвіщає і страсті, і нове життя. Ясла – немов гріб, пелени – плащаниця, темнота яскині – як ад, з якого Воскреслий воздвигає Адама і Єву (Ікона “Зішестя в ад”). Сьогоднішнє Немовля до дна вип’є чашу наших пристрастей, страждань. Понесе Він мій і твій тягар. Ми це знаємо, бо вже звершилося, але сьогодні прибіжім до Начала.
Не воплочується Христос в царській палаті, а приходить до нашої вбогої хати, щоб побути з нами. У цих різдвяних днях побудьмо ми із Ним. Побудьмо у тиші, перебуваймо у злагоді. Нехай зцілюється кожен недужий, нехай загладжується кожна тріщина в наших родинах і спільнотах. І нехай наша особиста зустріч із Новонародженим провадить нас до брата і сестри, до сусіда і чужинця, до друга і ворога з радісною колядою на устах!
Бог ся рождає!
Славіте Його!

о. Борис