Якими є сучасні наукові дослідження в психології, як ми вимірюємо психіку та які нові психологічні винаходи переходять в практику – про це дискутували понад 40 учасників під час Першої науково-практичної конференції з міжнародною участю студентів та молодих вчених, яка відбулася 12-13 травня в Українському католицькому університеті.

Організатор – кафедра психології та психотерапії УКУ. Студенти кафедри психології та психотерапії УКУ вперше мали змогу не лише поділитись своїми науковими пошуками, а й продемонструвати свої практичні вміння, запропонувавши учасникам власний тренінг. Викладачі кафедри поділились науковими та практичними напрацюваннями на доповідях та майстер-класах.

Серед учасників конференції – студенти та аспіранти з вишів Львова, Києва, Сум, Кракова (Польща).
Тематика конференції охоплювала актуальні проблеми соціальної психології, психології здоров’я, психофізіології та психотерапії.

Відеогра як інструмент психологічного дослідження

Павло Блозва (Інститут соціальної та політичної психології) звернув увагу на позитивну сторону використання відеоігр. Зокрема, відеогра може бути інструментом дослідження міжособистісної взаємодії, її можна використовувати для проведення психологічного дослідження.

«Психологічним підґрунтям у відеоіграх є дослідження мотивів участі і спільні погляди ігрової спільноти. За допомогою відеогри можна змоделювати дію, формувати нові вміння. Не завжди можна зафіксувати всю соціальну ситуацію, зазвичай, лише частину. Загалом дослідники створювали відеогру, щоб з’ясувати, як люди ставляться, приміром, до апокаліпсису», – зазначив у своїй доповіді Павло Блозва.

Якими є комунікативні характеристики лікаря працівника служби ЕМД та МК, розповів Максим Удод (Інститут психології імені Г.С.Костюка). Він нагадав, що терплячі, чуйні та емпатійні лікарі є більш успішними у своїй професійній діяльності. Серед важливих якостей, якими повинен володіти лікар – це рішучість, відповідальність, організованість, вміння оцінити себе і пацієнта, вміння планувати роботу, цілеспрямованість і врівноваженість.

«Найбільше люди жалкують через невиправдані очікування»

«Як даремно тратить час сучасна молодь» – дослідженнями на цю тему поділилася викладач кафедри психології та психотерапії Ірина Семків.

Люди, які закінчили університет, найбільше жалкують не за часом, витраченим на дорогу у транспорті чи проведений в мережі, а через витрачений час на непотрібні і нецікаві лекції під час навчання. Люди жалкують за часом, який вони витратили на речі, які вони помилково вважали важливими, тобто насправді люди жалкують через невиправдані очікування, – зауважила доповідачка.

З досліджень молодь найбільше витрачає час на інтернет та на перегляд фільмів, також на сон, подорожі та очікування. За словами Ірини Семків, даремно витрачений час може розумітися як використаний з користю, коли ми заповнюємо його чимось, що є важливим для нас. Зокрема, більшість заповнює свій час роздумами, відпочинком, логістикою, також забирають час стресові ситуації та соціальна комунікація.

“Не треба втягувати в «китову паніку» 99% дітей, яких ця тема не цікавила”

Про самоушкоджуючу поведінку, самогубства підлітків та явище «китової паніки» розповіла викладач кафедри психології та психотерапії УКУ Анастасія Широка. За усереденеими даними 2005-2011 року, 11,5% підлітків хоча б один раз в навмисно самоушкоджували себе (Австралія, Бельгія, Англія, Угорщина, Ірландія, Норвегія – опитано більше 30 тис підлітків). Для дорослих цей показник становить 4%. Статистика самогубств 7,4 на 100 тис у віці 15-19 років (усереднені дані 90-та країн світу). Серед найбільш поширених причин, чому діти самоушкоджуються такі: «я хочу позбутися жахливої внутрішньої напруги», «хочу померти», «хочу себе покарати», «хочу показати іншим власний відчай», «дізнатися, чи дійсно інші мене люблять», «отримати увагу», «налякати когось».

Анастасія Широка назвала чинники, які пов’язані із самоушкодженнями: депресія, погані взаємини з батьками, сексуальне скривдження, бідність, вживання алкоголю, наркотиків, психічні розлади.

Психологічний портрет підлітка, який схильний до суїциду, виглядає так:
1) схильність застрягати в негативних емоціях і погана емоційна регуляція; 2) високий рівень самокритики та злості; 3) у соцмережах такі діти готові розкрити свої найпотаємнішу інформацію про себе, про власний емоційний стан, небажання жити, конфлікти з оточенням.

На 2010 рік на Facebook існувала 41 група про «самоушкоджуючу поведінку». 99% дітей не відвідували сайти, які заохочували до самоушкоджуючої поведінки та самогубств і лише 1% – відвідували відповідні сайти, зауважила доповідачка. 12-13 років – це вік початку самоушкодження. Діти, які відвідують такі сайти, всемеро разів частіше замислюються над самогубством, в 11 разів частіше замислюються над самоушкодженням.

Не варто панікувати, бо це не є масовим явищем і не втягувати в цю тему 99% дітей, наголосила спікер.

«Цінності атеїстів знаходяться виключно в особистісному фокусі»

Ще одне дослідження в інтернеті на визначення суб’єктивних та об’єктивних цінностей особистості в залежності від релігійних переконань проводилося у 2014-2015 році. З його результатами учасників ознайомив Ілля Ягіяєв (Київський національний університет імені Тараса Шевченка). «Цінності – це основа для вибору, підстава діяти так чи інакше. Щоб виявити цінності, треба зрозуміти, що для людини є значущим», – наголосив він.

Опитали 271 одну особу, з яких 126 чоловіки і 145 жінок. 153 людей проживає в Україні і 118 – в Російській Федерації. Серед досліджуваних 3 групи: атеїсти – 95 осіб, релігійні – 99 осіб, індиферентні – 77 осіб. У дослідженні брали участь християни різних конфесій. Серед критеріїв розподілу на групи до уваги брали: самоідентифікацію, належність до конкретної релігії, ствердження чи заперечення божественного втручання у розвиток Всесвіту, матеріалізм, суб’єктивну значущість власної релігійності або атеїзму в житті, для включення досліджуваного до релігійної групи зважали також на відвідування храму не рідше 1 разу на місяць або здійснення молитви не рідше разу на тиждень.

Під час дослідження виявили, що цінності атеїстів знаходяться виключно в особистісному фокусі (відкритість змінам та самоствердження), хоча не всі ці цінності значущо відрізняються між групами.

Цінності релігійних досліджуваних виключно в релігійному фокусі (збереження консервації) та самоподолання (самотрансцеденція). Також атеїсти мають значно вищі показники автономії мислення та дії, аніж релігійні та ідентиферентні досліджувані, менші показники міжособистісного конформізму, універсалізму-толерантності, репутації, очікувано менші показники традиції. Релігійні люди ж мають найвищі поміж інших статистично значимі показники традиції, скромності, суспільної безпеки, конформізму правил та міжособистісного конформізу, універсалізму – толерантності, доброти-турботи та почуття обов’язку, найнижчі – гедонізму, досягнення, влади-домінування та влади-ресурсів, – розповів під час презентації доповідач.

«Уві сні вирішуємо проблеми, які неможливо вирішити у реальному житті»

Чи виконують сни адаптивну функцію, розповіла Ірина Горбаль, викладач кафедри психології та психотерапії УКУ. У першій пол. ХХ ст. інтерес до тематики сон-бадьорість зросла на 98%. Серед причин: епідемія латергічного енцифаліту, відкриття мозкових структур, пов’язаних зі сном.

«Зміст сновидінь пов’язаний з реаліями життя. Під час сну вирішуються проблеми, які в реальному житті ми не можемо вирішити. Сновидіння мають адаптивну функцію і з їх змістом можна працювати не лише для психоаналітичного аналізу. Вони дають високий ресурс для вирішення проблем. Тому кожне сновидіння буде нести адаптивну функцію. Бо це є мозковий феномен. Але далеко не кожне сновидіння ми запам’ятовуємо і не кожне можна зрозуміти. Класичний психоаналіз сновидінь є додатковим інструментом», – звернула увагу доповідачка.

Зміст сновидінь раціональний та реалістичний у повільному сні і фантастичний та яскравий у швидкому сні.

«У 88% дитина в лоні матері по-особливому реагує на дотики та голос батька»

Анна Пономаренко і Богдана Костюк (Сумський державний університет) розповіли про особливості психічного розвитку плоду в пренатальний період. Основою для виступу є опитування вагітних мам щодо їх реакції на стрес, дотики близьких і поведінки дитини під час прослуховування музики. Під час дослідження з’ясували, що у 88% дитина по-особливому реагує на дотики та голос батька. Одна з гіпотез – дитина має короткочасну пам’ять, слуховий апарат формується на 23 тижні вагітності. Друга гіпотеза – дотик батька до живота матері може викликати виплеск гормонів ендорфінів.

Із 17 опитаних 10 сказали, що їхні діти активізуються при дотиках дитини до живота. Під час вагітності у матері під час стресу виділяються гормони, які потрапляють до дитини і пагубно вливають, розповіли доповідачки.

76% мам зазначили, що вони слухають класичну музику, і діти спокійно на неї реагують. «Одна з них на 9-му місяці вагітності побувала на рок-концерті, впродовж якого дитина танцювала. Якщо один і той же стимул повторюється протягом тривалого часу – дитина буде спокійно на це реагувати», – розповіли дівчата.
Учасники конференції заслухали презентацію студентів про особливості роботи з розвивальною психологічною грою для розвитку батьківських компетенцій для смартфонів «Angry Kids».