Студентське братство УКУ, яке ініціює сім років поспіль акцію “Великдень разом”, цього року вирішило організувати “Різдво разом”, щоб знову зустрітися у Мелітополі з піднесеним настроєм єднання, але тепер у іншому контекст – різдвяному. Що з цього вийшло та як зустріли Захід на Сході розповідають одні з організаторів та учасників вертепу Галя Дідула, Леся Кравчук та Аня Кравчук.

Колядки у супермаркетах і вертеп міськими площами та ближніми селами

Вертеп площами міста, колядки у найрізноманітніших місцях, а також спільний святвечір – усе це стало можливим завдяки ініціаторам зі Львова та підтримці активістів з Мелітополя. “Ще під час спільного святкування Великодня до нас приїжджало дуже багато молоді з Мелітополя. Ми багато спілкувалися і врешті вони попросили приїхати з подібною акцією у їх місто. Зараз їм важко самотужки організувати щось подібне, бо й самі не знають більшості традицій. Звісно ми погодилися”, – розповідає одна з організаторів акції студентка УКУ Галя Дідула.

І так розпочалась підготовка до Різдва у Мелітополі. Спільно з активістами зі Сходу організатори вирішили сформувати три вертепи і відвідувати з ними різні місця Мелітополя та околиць. Спочатку була ідея робити стандартні вертепи, щоб не заплутувати жителів Сходу, більшість з яких ніколи не брала участь у вертепах. Але врешті наважились на новий підхід та інтерпретацію і за основу взяли сценарії від Української академії лідерства, до написання яких раніше долучалися деякі з організаторів “Вертепу на Схід”.

“Ми вирішили подати вертеп по-новому, тому більшість персонажів – нестандартні, яких не має у класичних постановках. Було три різних вертепи. У першому царів замінили журналістом, лікарем і волонтером. Ангела уособлював герой небесної сотні. Також створили таких персонажів як“гордість”,“добро” і “зло”, і навіть“сторожа” та“військового”. У другому вертепі були подорожні, зло, яке мало в своєму підпорядкуванні “гордість”,“лінь” та“байдужість”. І останній третій –  був у певній мірі політичний. Там ми розкривали вади сучасної політики, але старалися не концентрувати на цій темі, щоб не перетворити вертеп на політичне шоу. А ще кожен з учасників міг обрати для себе роль та підготувати костюми”, – каже Леся Кравчук.

Леся грала роль охоронця і була у вертепі, де більшість учасників були з Мелітополя: “Це дало мені можливість тісніше спілкуватися з молоддю зі Сходу. І навіть під кінець дня, після численних вертепів та колядок, коли усі були дуже втомлені, активісти з Мелітополя запалено повторювали: “А давайте підемо ще на цю площу, або в цей супермаркет”. “Як тільки ми виходили з колядками на зовсім порожню площу, люди починали збиратися довкола: здебільшого це люди середнього віку з дітьми, або старші люди. Вони з захопленням слухали нас, а згодом розпитували звідки ми приїхали і чому. У розмові намагалися переходити на українську.  Дехто навіть плакав і дуже дякував. Молодих людей було дещо менше, дехто зупинявся на кілька хвилин і йшов далі”, – розповідає Леся Карвчук.

Також ходили колядувати по греко-католицьких парафіях та протестантських церквах і багато хто з мелітопольців, котрі не були надто релігійними, почали розпитувати отців про християнство.

У кожного з трьох вертепів був свій маршрут. “Мій вертеп виступав по церквах та міських площах Мелітополя, – розповідає Аня Кравчук. – Але 8 січня ми поїхали в Херсонську область і поставили вертеп у військовій частині у Олексіївці. Там ми познайомились із військовим з Коломиї, який розповів про себе, про те, як потрапив на Схід. І далі, коли ми почали демонструвати постановку, я помітила, як він витягнув телефон, щоб знімати вертеп на відео. На мобільному була наклейка “Різдво разом”.

У селах поряд з Мелітополем організатори зустріли чимало переселенців із Західної України, які дуже тепло зустріли вертеп та колядки і дуже багато розповіли про святкування Різдва. “Виявляється, що колись ці люди теж ходили з колядою від хати до хати, ставили вертепи. Але, на жаль, здебільшого молодь вже цього не практикує”, – каже Аня.

Святвечір разом та руйнування стереотипів

Увесь цей час організатори жили на одній з греко-католицьких парафій, якою опікуються отці Олександр Богомаз і Петро Креніцки (останній – священик, котрий приїхав з Словаччини, щоб розбудовувати греко-католицькі парафії в України). Там і організували спільний святвечір. До якого могли долучитися не лише учасники вертепу, а й всі охочі.

“Я чомусь завжди думала, що на Сході ніхто не знає традицій святвечора, – каже Леся. – Напередодні Різдва я мала невелику лекцію про святу вечерю і коли запитала у присутніх, що вони знають про традиції святвечора, то була на 100% впевнена, що всі мовчатимуть. Але тут підняла руку жінка з Мелітополя і упродовж п’ятнадцяти хвилин дуже детально розповідати про їх традиції. Я була вражена, бо думала, що ніхто не знає аж такої детальної інформації про святкування. Опісля нас з Галею запросила на чай одна бабуся. За розмовою вона ділилася спогадами та традиціями і розповіла, що у них діти приходять до батьків з кутею і тоді вже усі разом вечеряти. І зауважила, що на Сході теж дуже багато звичаїв, просто їх дотримуються в окремих колах”.

Далі розпочалася підготовка до самого святвечора. “Ми знали, що і як готувати, і коли жінки з Мелітополя, які зголосилися нам допомагати, сказали, що у них борщ готують по-іншому, то ми спершу почали сперечатися, мовляв, краще ми самі зготуємо борщ, але такий “як треба”, – каже Галя Дідула. – Але тоді отець Петро сказав нам, що на Сході люди мають свої традиції і не треба тільки вчити, але й переймати. Після цих слів я зрозуміла, як багато ми можемо від них взяти. Коли прийшов час готувати вечерю, то отці сказали, що спершу треба піти на богослужіння на декілька годин. Я сказала, що так ми нічого не встигнемо і тому, краще, щоб всі волонтери залишились на кухні. І отець Петро знову почав пояснювати: “Різдво – це не дванадцять страв, це духовне відродження, прихід Бога в твоє серце.  Дуже часто традиції перетворюються на ритуали, які стають перешкодою до самого Бога”. У результаті всі погодились, що краще мати менше їжі, але приділити достатньо часу духовному і все ж піти на спільну літургію. “Опісля богослужіння нам на допомогу прийшло багато людей і спільними зусиллями ми наготували дуже багато страв і їжі вистачило на всіх 90 людей, які прийшли до нас на святвечір, – каже Галя. – Тобто ми встигли все, коли поставили на перше місце головне”.

Інше Різдво

“Зазвичай я святкувала Різдво дуже традиційно, але не задумувалася, що насправді це свято несе у собі велику єдність. Таке розуміння прийшло до мене саме під час прожитих днів у Мелітополі. Тому цьогорічне Різдво було справді особливим і я зрозуміла, що коли ти віриш у зміни, то зможеш їх зробити на найвищому рівні”, – каже Галя Дідула.

“Під час нашої акції “Різдво разом” багато місцевих ЗМІ писали про нас і була така смішна стаття із заголовком “Приехали со Львова, научить как праздновать Рождество по правилам”, – розповідає Аня Кравчук. –  Спочатку ми дуже обурилися, але потім зрозуміли, що в цьому є доля правди. Бо з самого початку мені уявлялося, що ми приїдемо і будемо їх вчити. Але врешті-решт наша акція перетворилася у ненав’язливий культурний обмін. Також ця поїздка була для мене відкриттям з духовної сторони святкування Різдва. Спершу, коли я дізналася, що в рамках “Різдва разом” ми щодня відвідуватимемо літургії, то не дуже зраділа, але потім зловила себе на думці, що сама чекаю їх”.   

Ця акція допомогла зробити ще один крок, щоб зруйнувати стереотипи про Східну Україну: “Моя бабця, наприклад, не вірить, що на Сході є люди, з якими ми можемо знайти порозуміння, які хочуть підтримувати традиції, єднатися. І деколи мені було важко з нею сперечатися, – ділиться враженнями Леся Кравчук. – Але з кожною поїздкою на Схід я розумію, що це зовсім не так, що там є люди, які дуже хочуть щось змінити, але просто не вміють, у них не має того середовища, в якому вони могли б робити зміни і часто все зводиться до того , що потрібно іти проти більшості. Але прагнення точно є і це надихає допомагати, обмінюватися досвідом”.

Цей обмін продовжуватиметься, адже у відповідь активісти з Мелітополя планують приїхати у лютому до Львова, де матимуть спільні реколекції з організаторами “Різдва разом”. “Тут ми плануємо організувати тренінг, на яких буде нагода навчитися реалізовувати проекти. Весною знову матимемо акцію “Великдень разом”, а влітку запланували табір для підлітків, – розповідає Галя Дідула, – Наразі ми працюватимемо тільки з молоддю Мелітополя, поки активісти не зможуть самостійно працювати над подібними акціями. А далі маємо надію ближче знайомитись з іншими містами Сходу”.

Підготувала Оксана Левантович