Російська громадська діячка і правозахисниця Єлена Волкова тяжко переживає занепад рідного народу через зараження ідеологією “русского міра”, коли християнство підмінюється концептом “священної ненависті”, “релігії війни” з імперською настановою захоплювати території незалежних держав. 

Про це вона розповіла під час лекції в Українському католицькому університеті “Ідеологія “русского міра” як релігія війни” на запрошення філософсько-богословського факультету.

Єлена працювала у Московському державному університеті. У 2011 році пішла через ідеологічний тиск. Каже, академічне середовище стало розсадником політичного богослов’я і оплотом “русского міра”. “Тепер є два місця, де я живу і можу вільно дихати, пішовши з МДУ, – зазначає правозахисниця. – Це Сахарний центр і Меморіал. Їх заклеймили іноземними агентами і над ними постійно нависає “домоклів меч” знищення. У Росії я взагалі почуваю себе меншістю меншості. Якби не фейсбук, то здавалося б, що нас таких тільки 5-10, а так нас близько 500“.

На думку громадської діячки, розкол Росії наближається, бо вже зараз в країні практично не працює жоден державний інсититут.

«Країна – мрець. Усе тримається на істерії зовнішньої небезпеки та ідеї об’єднання навколо альфа-самця, який може захистити. Поступово виникає відчуття влади вампіра, який постійно прагне напиватися крові – одна війна йде за іншою. Як тільки вийшли з Сирії, як уже Нагірний Карабах. Ця держава займається самознищенням, тому це призведе до зовнішнього розпаду. Вони цього бояться, тим самим показуючи, наскільки це реально і близько»

Більшості людей в Росії комфортно жити в умовах злочинного режиму, люди від цього не відреклися, декомунізація не відбулася. «Порятунком може стати лише катастрофа, – каже Єлена Волкова. – Хтось робить вигляд ніби все добре, щоб себе убезпечити від гонінь, а комусь дійсно подобається. Врешті-решт, має настати внутрішнє переродження. Поки що ми не маємо внутрішнього потенціалу для цього. Я думаю, що це можливо тільки через катастрофу. Якщо проаналізувати німецький шлях, то частково там була насильна денацифікація. Не бачу іншого шляху, дивлячись на те, що відбувається. Зауважу, що я дуже позитивно налаштована на катастрофу, адже «апокаліпсис» – це ж не кінець, а нова земля і нове небо. Звичайно, я розумію, що це розпад, хаос і агресія, але інших шляхів вже немає», – переконана правозахисниця.

Установку на позитив, такий собі «промінь надії» у ситуації з країною Єлена не шукає і називає таке мислення втечею від реальності, свого роду ескапізмом. «Вже достатньо того, що в масовій свідомості Росії, яка живиться телевізійною пропагандою, утворився астрал, відмова бачити реальність. Я ж бачу позитив в тому, щоб навчитися дивитися в обличчя майбутньої трагедії і катастрофи», – зауважила вона. Попри сумні факти, світло в кінці тунелю є і таким світлом для Єлени є діяльність правозахисника Андрія Ілларіонова, який виїхав із Росії і зараз організовує програму з декомунізації країни.

В історії Росії давно були ті, хто не боявся критикувати владу і церкву за підміну християнства політичним богослов’ям та імперіалістичними ідеями. Серед таких Лев Толстой, 100 років від дня смерті якого ніяк не згадували в Росії. Для них він великий єретик, ворог церкви і його слова сприймали як повстання сатани, каже Єлена Волкова: «Люди не прийняли його традиції ненасильницького протесту. Вони запалюються від крові, є якась тяга до насилля. Захоплюються Достоєвським, який був великим антизахідником і антисемітом, вважав Росію народом-богоносцем. Саме його риторика є близькою ідеологам «русского міра». А про Толстого – лише критика. Коли я ходила на протестні мітинги, мені здавалося, що Лев Миколайович поряд і він нами задоволений».

Хоча боляче, тяжко, зізнається правозахисниця, але це найкращий час для мене: «Це час, коли проявляються сутності – хто є хто і що є що. Час, коли відбувається страшний суд над людьми і церквою. Найтяжче, що я виховую в собі кожного ранку, – це здатність дивитися в обличчя злу».