Процес розвитку пасторального богослов’я в Українському Католицькому Університеті проходить початкові фази. Вони є важливі, бо від них залежить те, як буде формуватися її науково-богословське підґрунтя: проблематика, богословський та практичний характер, відношення до інших наукових дисциплін.

Вступ
В Інавгураційному році Університету пасторальне богослов’я розпочало свій новий етап розвитку. Ця наукова дисципліна стала обов’язковою для вивчення всіма студентами філософсько-богословського факультету, а також факультативною – для гуманітарного факультету. Таке рішення було прийняте тому, що завданням католицького університету є готувати богословів не тільки з теоретичними знаннями, а й з практичним досвідом праці серед осіб, які займають різні місця в нашому суспільстві. В каноні 647 Кодексу Канонів Східних Церков сказано: “Метою католицького університету або факультету є :
1) глибше й науково досліджувати Божественне Об’явлення і те, що з ним пов’язане, систематично тлумачити й оцінювати істини Божого Об’явлення, вивчати у його світлі нові проблеми розвитку сучасної науки і подавати їх сучасникам у спосіб, пристосований до власної культури;
2) поглиблено вчити тих, хто студіює різні предмети, згідно з католицькою наукою, належно готувати їх до різних діл апостоляту, служіння або навчання цих предметів і підтримувати безперервний вишкіл”.
1. Навчальна програма Львівської Богословської Академії
Попередній етап богословського навчального закладу був оснований на навчальному процесі Львівської Богословської Академії, яка розпочала свою відновлену офіційну діяльність у вересні 1994 році. У 1992 році з благословення Глави УГКЦ Верховного Архієпископа Мирослава Івана Кардинала Любачівського була створена комісія у справі відновлення Богословської Академії, відтак у 1994 році Львівський Синод єпископів проголосив за відновлення ЛБА . Серед наукових дисциплін, які подавалися до вивчення студентам філософсько-богословського факультету в п’ятирічній програмі місце займало пасторальне богослов’я, цей предмет був обов’язковим курсом лекцій і тривав лишень один семестр в академічному році першого курсу, однак навчальна програма другого курсу містила пасторальну практику, як факультатив протягом двох семестрів . Першими студентами, які пройшли курс пасторального богослов’я та пасторальної практики були випускники 2002 року.

1.1. Пасторальне богослов’я у ЛБА.
Виклади з пасторального богослов’я були основані на набутому теоретичному та практичному досвіді праці в спільноті “Віра і Світло”, яка є відома своєю працею серед осіб з особливими потребами. Засновником якої є Жан Ваньє, народився він в 1929 році в сім’ї генерал ? губернатора Канади. Спершу Жан Ваньє був морським офіцером, а далі став професором філософії Торонтського університету. Однак згодом він залишає університетську кар’єру, щоб заснувати спільноту “Лярш ? Ковчег” (1964 р.) та “Віру і Світло” (1971) ? християнські спільноти для осіб з особливими потребами і тих, хто хоче розділити з ними своє життя . Ці спільноти, як пише в своїй книжці “Спільнота місцем радості та прощення” Жан Ваньє є “ утворені довкола людей неповносправних, допомагають нам відкрити цінність людей слабких та убогих, їх здатність відкривати наші серця до любові. Ці спільноти приймають людей, що належать до різних релігійних традицій і, отже, можуть служити знаряддям єднання в країнах, де існує ще стільки роз’єднаності” . Координатором праці цієї спільноти в Україні є пан Олег Романчик. З Його ініціативи у Богословській Академії розпочався курс лекцій пасторального богослов’я, а також протягом попередніх років Він був провідним викладачем цього предмету. В лекційній програмі, основуючись на концепцію спільноти “Віра і Світло” представляв необхідність відкритості студентів-богословів на сучасні проблеми суспільства, на це вказують теми занять, як наприклад:
? “Основні психологічні перешкоди до внутрішнього розвитку та духовного життя”;
? “Спільнота, як місце зустрічі з Богом, духовність життя християнської спільноти”;
? “Служіння убогим та малим цього світу, як основа християнського життя”;
? “Любов, як основа християнського життя” .
Пасторальна практика, як доповнення до теорії відбувалася в спільнотах “Віри і Світло”, яку провадили отець Андрій Нагірняк та Мар’яна Смірнова. Під час практики студенти могли краще запізнатися з специфікою праці серед осіб з особливими потребами та з проблемами їх родин. Безпосередня духовна підтримка, дала можливість майбутнім богословам збагатитися досвідом проведення катехизації неповносправних осіб, організації прощ, реколекцій, семінарів, спільних молитов, літніх духовних таборів, відпочинків та інших інтеграційних способів осіб з особливими потребами в суспільстві.

1.2. Проект “Концепція проходження пасторальної практики
студентами ЛБА”
Основуючись на набутий досвід викладацької праці з студентами-богословами, пан Олег Романчук запропонував навчальній частині Академії “Концепцію проходження пасторальної практики студентами ЛБА”, яка на його думку мала б покращити та удосконалити формаційний процес:
“Постійна загальна пасторальна практика для студентів ЛБА впродовж 2 ? 4-го років навчання вводиться у зв’язку з розумінням того, що неможливо стати богословом без інтеграції здобутих знань з особистим пережиттям християнської духовності. Вивчення одних лиш академічних дисциплін у відриві від правдиво християнського життя може призвести до душевного каліцтва людини та перетворення богослов’я у суху, мертву науку, яка перестає служити людині та Христовим ідеалам правди та любові. І для того, щоб студенти могли глибше зрозуміти Добру Новину, яку приніс Ісус, пропонується, щоб вони змогли зустрітися з тими, до кого прийшов Він у першу чергу людьми убогими, відкиненими, нужденними. Це може допомогти студентам стати не просто освіченими людьми, але людьми виповненими Божою мудрістю та любов’ю, бо як каже апостол Павло, без любові знання мов, пророцтв, тайн ? то лиш немов “мідь дзвінка або кимвали гучні”.
Пасторальна практика зможе бути корисною для студентів у багатьох аспектах: ? допоможе їм вийти з ізоляції академічних аудиторій, щоб зустрітися з реальністю в усьому його розмаїтті (старечий будинок, сиротинці, заклад для неповносправних, тюрма) ”
? дасть можливість зустрітися з різними людьми, що допоможе глибше зрозуміти людину, життя;
? допоможе глибше пережити саму суть євангельського покликання служінні убогим та сприятиме завдяки цьому формуванню із студентів духовно зрілих християн;
? сприятиме поглибленню розуміння студентами суспільних проблем сьогодення, сприятиме зближенню студентів між собою, творенню спільноти між ними.
А для людей, до яких підуть студенти, зустріч з ними зможе стати знаком Божої любові, свідченням живої віри, виходом із ізоляції та самотності, в’язнями якої часто опиняються вище згадані групи людей. Цим Академія може зробити свій вагомий внесок у справу до якої Ісус запрошує усіх нас, як Церкву, Його учнів: “Бо істинно кажу вам, що зробили одному з малих цих ? мені зробили”.
Для ведення пасторальної практики необхідно:
Для студентів 1-го курсу починаючи з наступного навчального року (2002 ?2003) викладати впродовж одного семестру предмет пасторальне богослов’я, ціллю якого було б підготувати студентів до пасторальної практики, допомагаючи їм поглибитись у християнській духовності, життя молитвою, спільнотою та служінням.
З 2-го по 4-ий курс зробити обов’язковим проходження студентами пасторальної практики. Пропоновані для цього місця: спільнота “Віра і Світло”, сиротинці, старечий будинок, їдальня карітасу, хоспіс для помираючих, інтернати, лікарні, реабілітаційний центр для неповносправних дітей, та інше. Загальна кількість годин становила би: для студентів 2-го курсу 30 практичних та 30 теоретичних годин на семестр, для студентів 3-го та 4-го курсу по 30 практичних годин на семестр.
Пасторальна практика під час семестру доповнювалася би літньою практикою тривалістю 1-ин тиждень після 2-го курсу та від 2-ох до 4-ох тижнів після 3-го та 4-го курсів.
Координаторам практики разом з навчальною частиною розробити план проходження практики та забезпечити його виконання” .
З ініціативи пана Олега Романчика та Центру духовної підтримки неповносправних осіб та їх родин при Львівській Богословській Академії, директором якого є пані Зеня Кушпета, предмет пасторального богослов’я набрав іншого характеру, окрім того що він перестає бути факультативним заняттям, стає обов’язковим до вивчення з другої половини першого курсу і триває включно до кінця четвертого курсу. Цей новий проект був прийнятий навчальною програмою та потверджений ректором о. д-р. Борисом Ґудзяком та керівником Духовно-Пасторального відділу о. д-р. Михаїлом Квятковським.

2. Розвиток пасторального богослов’я в УКУ.
Минула практика богословської академії показала, що практична заанґажованість студентів дає позитиви в формаційному процесі, тобто особи які навчаються можуть поєднати своє знання теоретичної богослов’ї з практичною. Всі богословські дисципліни є основані на Божому Об’явленні, а тому творять внутрішню цілість. Специфіка пасторального богослов’я полягає на тому, що душпастирські вказівки та методи праці є основані на Божому Об’явлені та на досвіді як спільнот так і окремих осіб. В Апостольському зверненні “Pastores dabo vobis” папа Іван Павло ІІ описує пасторальне богослов’я, як “науковий роздум про щоденний зріст Церкви в силі Святого Духа в контексті історії: а отже про Церкву, як про загальне таїнство спасіння, як про знак та живе знаряддя спасіння Ісуса Христа, діючого через слово, святі тайни, братню любов… Пасторальна богослов’я не є тільки вмінням та комплексом вказівок, досвідів і методів. Вона має статус повноправної богословської дисципліни, оскільки черпає з віри норми і критерії душпастирської діяльності Церкви в історії… Серед цих норм і критеріїв особливе місце займає євангельське розпізнання суспільно-культурної та церковної ситуації, в якій провадиться душпастирська діяльність”(PDV 57).

2.1. Ціль пасторального богослов’я в УКУ.
Лекційний курс пасторального богослов’я в католицькому університеті має за ціль приготовити майбутніх богословів-мирян до особливої та тісної співпраці з духовенством перед яким стоїть багато ще невирішених душпастирських проблем. Про зріст значення мирян-богословів в сучасній Українській Греко-Католицькій Церкві свідчить їхня активна заанґажованість у різних пасторальних структурах, в численних релігійних організаціях, товариствах, рухах, спільнотах, що раз зростає їх участь в богословсько ? філософському навчанні, у видавничій діяльності та в релігійних публікаціях на всіх рівнях сучасної масової інформації. ІІ Ватиканський Собор , а також Кодекс Канонів Східних Церков заакцентували та надали новий імпульс цьому новому проявові в Церкві, вони відкрили нові можливості для мирян-богословів у служінні, яке є тісно пов’язане з богослов’ю. Нове розуміння еклезіології, новий суспільно-душпастирський контекст, нове представлення апостоляту, основуючись на давньому досвіді Церкви, вимагає також нового бачення пасторального богослов’я в якому має місце не тільки духовенство але і миряни. Покликуючись на представників еклезіологічного напрямку, пасторальне богослов’я є богословською наукою про реалізацію місії Церкви в сучасному світі . Ця концепція особливого розвитку набрала в час ІІ Ватиканського Собору, в Догматичній Конституції про Церкву “Світло Народів”. Другий розділ, вище згадуваного документу, містить пояснення про Церкву, як про Народ Божий, а отже що суб’єктом діяльності Церкви являються всі члени Божого Люду ? єпископи, священики, монахи і миряни, які через Св. Тайну Хрещення ввійшли до Христової спільноти, та творять одну цілість в гармонії та взаємодії. Отці Собору в Декреті про Апостолят мирян пишуть: “Є в Церкві різнорідність служіння, але одність місії… Миряни, будучи учасниками священичої, пророчої і царської Служби Христової, частково виконують місію цілого Народу Божого і в світі ”(ДА 2).
Основуючись на еклезіологічну концепцію пасторальне богослов’я має приготовити студентів-богословів до тіснішої співпраці з апостолятом ієрархії, для духовного добра Церкви та суспільства, має усвідомити їх у тому, що вони як мирянські лідери мають “християнським послухом скоро приймати те, що священні пастирі, як заступники Христа, як учителі й управителі Церкви постановляють” (КЦ 37). Для цього необхідно щоб студенти оволоділи богословсько-пасторальним способом мислення, яким послуговується Церква, щоб вони навчилися самостійно оцінювати та адекватно вирішувати конкретні проблеми життєвої ситуації згідно богословських принципів . “Студенти богословських та споріднених священних наук зобов’язані проливати світло на віру Церкви, захищати її і дбати про науковий поступ, бо вони глибше розуміють таїнство спасіння і більше обізнані зі священними та спорідненими знаннями, а також і новітніми дослідженнями. У своїй роботі вони повинні турбуватися про єдність віри та, використовуючи свої знання, вміло співпрацювати з єпископами в їхньому учительському уряді. Усі, хто займається вивченням богословських наук в семінаріях, університетах та інших закладах, повинні старатися, об’єднавши думки і сили та через взаємні поради, співпрацювати з людьми, які є спеціалістами в інших галузях наук (канон 606)” .

2.2. Концепція викладання пасторального богослов’я в УКУ.
Основою концепції викладання пасторального богослов’я є необхідність зазнайомити студентів з новими умовами, в яких Церква реалізує свою діяльність, а також потрібно вказати їм на властиві сучасні середники та методи еклезіальної діяльності. Тому навчальна програма містить два рівні: теоретичні та практичні. Теоретичні заняття дають можливість пізнати богословські основи діяльності християнина, а практичні ? уможливлюють реалізувати набутий досвід та здібності на практиці під час індивідуальних міжособових контактів. Особливістю цієї навчальної програми є поєднання наукового та духовного досвіду, що в свою чергу робить свій внесок у загальне виховання та вишколення богослова.
Для студентів першого курсу навчальна програма розрахована на один семестр другої половини академічного року. Курс занять становить 30 лекційних годин, в якому представляється історичний розвиток, розуміння та проблематику пасторального богослов’я, а також богословські основи пасторальної діяльності та пасторальний аспект життя Церкви.
Особливістю навчальної програми студентів другого курсу філософсько-богословського факультету є ? 60 лекційних годин протягом академічного року, в яких висвітлюється тематика: миряни ? “Форми апостоляту в спасительнім ділі Церкви”, “Свідчення Христа мирянами у світі”? значної уваги надається літературі під авторством Жана Ваньє, на яку студенти приготовляють репрезентації та в час теоретичних занять обговорюється актуальна проблематика з якою зустрічаються студенти під час практики. До особистого вибору студентів є подані різні місця для проходження практичних занять з неповносправними особами ? дітьми: Будинок Дитини, Психіатрична лікарня (дитяче відділення) та спільнота “Віра і Світло”, вони становлять 60 годин впродовж навчального року.
Для студентів ІІІ та ІV курсу філософсько-богословського факультету згідно навчальної програми курс пасторального богослов’я становить 15 годин теоретичних та 15 годин практичних протягом одного семестру. В час лекційних занять представляється “Харитативна функція Церкви”, та розглядаються актуальні проблеми, що є пов’язані з практичними заняттями. Студенти ІІІ-го курсу впродовж навчального року відвідують дітей в Дитячому Будинку та в Притулку для неповнолітніх, яких покинули батьки та родичі, а особи ІV-го курсу своїми візитами розділюють долю старших людей в Геріатричному будинку інтернаті, про яких, як це найчастіше стається, забули навіть найближчі ? рідні діти.

Закінчення
Процес розвитку пасторального богослов’я в Українському Католицькому Університеті проходить початкові фази. Вони є важливі бо від них в певному значенні залежить те як буде формуватися її науково-богословське підґрунтя: проблематика, богословський та практичний характер, відношення до інших наукових дисциплін. Важливо є щоб над цією новою дисципліною, яка є ще не до кінця вияснена не тільки в УКУ але в загалі в богослов’ї тривали дискусії та роздуми. Сучасне богословствування, яке основується на двохтисячолітньому християнському досвіді, допоможе нам реалізувати сподівання тих хто прагнув з усіх своїх сил та з допомогою Божої благодаті започаткувати та розвивати богословську освіту в Українській Греко-Католицькій Церкві на Україні.

о. ліц. ВОЛОДИМИР ЖДАН