Бо саме 1 листопада 1918 року українці скористалися моментом розпаду Австро-Угорської імперії та проголосили у Львові Західно-Українську народну республіку. Але вже з перших днів молодій державі довелося виборювати незалежність у польсько-українській війні.

Нині ті, хто воював одни проти одного у 18-20 роках минулого століття, спочивають поруч на Личаківському цвинтарі у Львові. А їхні нащадки разом моляться за упокій душ своїх прадідів. Третій рік поспіль Глава УГКЦ Любомир Гузар та Глава Римо-католицької церкви в Україні Мар‘ян Яворський провадять спільну молитву на меморіалі воїнів Української галицької армії та польських військових поховань. Цю традицію задля примирення обох народів започаткували культурологічний часопис «Ї» та Український католицький університет в час непорозуміння між поляками та українцями навколо поховань на Личаківському цвинтарі. Але навіть після офіційного відкриття цвинтаря «орлят» спільний молебен потрібен нащадкам колишніх ворогів, вважає один з ініціаторів акції Мирослав Маринович.

Мирослав Маринович, віце-президент УКУ: “Якби не було продовження цього, якби молитви не тривали б далі, то люди мали б право сказати, що це була суто політична акція. А ми і тоді робили передовсім молитовну акцію, ми хотіли молитвою розрядити політичну атмосферу, яку зробили політики своїми не завжди вдалими кроками. І для молитви немає періоду, коли вона повинна не проводитись.. Молитва потрібна завжди. І молитва потрібна усім тим душам, які тут лежать, чи на польському, чи на українському боці».