За останні десятиліття в Україні з’явився навий соціальний прошарок – прекаріат. Це люди, які отримали вишу освіту, але так і не змогли знайти собі достойну роботу за спеціальністю і відповідною оплатою праці. Він розростається і невдовзі зможе витіснити середній клас, що приведе до нових соціальних потрясінь. «За останнє десятиліття прекаріат з їх ненадійними умовами праці зріс у всьому світі. Це викликало низку протестів з боку найманих працівників і людей, вимушених перебиватися тимчасовими заробітками», – вважає історик Ярослав Грицак.

Прекаріат як явище виник внаслідок фінансових криз. Різке падіння економіки не залишало шансу молоді, яка закінчувала навчання. Замість того, щоб знайти місце праці відповідно до своїх знань і поповнити ряди середнього класу, вони були змушені шукати будь-яку роботу. Часто вона була короткотермінова, малооплачувана і не вимагала професійних навичок.

«Прекаріат – це суміш пролетаріату і середнього класу, – вважає історик Ярослав Грицак. – За наявності вищої освіти це середній клас, але за реальними обставинами цей прошарок схожий на пролетаріат. Це не просто клас, а клас-покоління. До нього в основному відносяться молоді люди, які тільки закінчили ВНЗ. Вони прийшли до суспільного столу, де торт уже поділений, а їм тільки залишається підбирати крихти. Тому зараз діє формула: «Скажи, коли ти народився, а я скажу, яким бідним ти будеш». Чим пізніше людина народилася, тим він бідніший».

Слова експерта підтверджують і дані Державної служби зайнятості: 40% безробітних у країні – у віці до 35 років. Відтак середній клас як такий зникає. Типовий його представник виглядає приблизно так: живе в місті-мільйоннику, працює у великій корпорації (переважно у фінансовій сфері або IT-бізнесі), має квартиру і машину. За результатами соцдосліджень, цей прошарок сьогодні становить не більше 10% від усього населення. Тим часом, за даними Держкомстату, тільки за 2013 півмільйона українців втратили офіційну роботу, перейшовши в категорію прекаріатців. Де зіштовхуються з рядом проблем: вони часто працюють неофіційно, не маючи жодних гарантій. Відтак в подальшому зіштовхуються з різними труднощами: невиплатою зарплат, відсутністю соціального страхування тощо. Під категорію прекаріат потрапляє і прошарок науковців, які перебиваються тимчасовими стипендіями. Це і фрілансери, що живуть на гонорари. У зоні ризику навіть ті, хто отримує зарплату в конвертах.

Новий стрибок в соціальних заворушеннях прекаріатизму стався декілька років тому.

«Дебют громадянського протесту стався в 2011 році на Уоллстрит в Нью-Йорку і триває по сьогоднішній день. Учасники «руху Оккупай» закликають владу до збільшення кількості робочих місць, банківських реформ і відновлення економічної справедливості. Хвиля подібних протестів пройшла в Стамбулі, Ріо-де-Жанейро, Мадриді, Москві (протести на Болотній площі), а віднедавна – і в Києві», – зазначив історик.

В підсумку це приводить до того, що люди все більше працюють, але менше отримують, що стає підставою для невдоволення значної частини громадян, кількість яких з кожним разом зростає.

Прес-служба УКУ
за матеріалами Сегодня.ua