Команда Школи реабілітаційної медицини Українського католицького університету побувала у Латвії та Естонії і перейняла досвід перетворення системи реабілітаційної медицини зі старої санаторно-курортної на нову мультидисциплінарну модель.

Протягом тижня з 13 по 19 березня засновниця Школи реабілітаційної медицини УКУ Уляна Супрун, академічний директор Школи Володимир Голик, медичний директор Реабілітаційного центру Алла Півник та проект-менеджер Реабілітаційного центру Ірина Шурпяк відвідали вищі навчальні заклади, реабілітаційні центри і шпиталі Риги і Таллінну. Під час візиту познайомилися із фахівцями, які стояли на початку трансформації пострадянської системи реабілітації на сучасну мультидисциплінарну модель.

Мета поїздки – налагодження освітнього співробітництва між Школою реабілітаційної медицини УКУ, Ризьким університетом Страдіння (колишній Ризький медичний інститут) та двома закладами в Естонії – Таллінським і Тартуським коледжами охорони здоров’я, які займаються підготовкою фізичних терапевтів та ерготерапевтів.

У цих країнах ще 20 років розпочався процес перебудови існуючої системи реабілітаційної медицини для інтеграції у європейську систему реабілітації – з пострадянської санаторно-курортної моделі в європейську мультидисциплінарну модель. Вони починали реформування медичної системи з радянської курортно-санаторної моделі в європейську мультидисциплінарну модель. Тож учасники цього процесу можуть багато розповісти про зміни в розумінні реабілітації як з боку фахівців, так і населення цих країн.

Впродовж поїздки команда Школи реабілітаційної медицини УКУ відвідала три навчальні заклади – Ризький університет Страдіня, Талліннський та Тартуський коледжі охорони здоров’я (Естонія) та декілька реабілітаційних центрів – колишній санаторій – реабілітаційний центр Jaunķemeri, Національний реабілітаційний центр «Vaivari» та школу інтегративного навчання в Юрмалі (Латвія), Східну Центральну Ризьку Університетську Лікарню «Aslimnica», Реабілітаційну Клініку Східного Центрального Госпіталю Таллінна. Також наші колеги прийняли участь у конференції з реабілітаційної медицини, яка була присвячена допомозі при ампутаціях, зокрема була здійснена доповідь з питань розвитку системи протезування-ортезування в Україні

«Україна зараз йде тим шляхом, який вони вже здолали. Як перед ними колись, так і тепер перед нами, постають проблеми співпраці між майбутніми функціональними спеціалістами (фізичними терапевтами, ерготерапевтами) та лікарями фізичної та реабілітаційної медицини, а також питання їх становлення як самостійних професій. У Латвії та Естонії нова система впроваджувалася поступово завдяки державній підтримці. У санаторіях інтегрували мультидисциплінарні команди, але при цьому залишили можливість користуватися реабілітаційними послугами за старими підходами. Державне фінансування (або фінансування страхових компаній) спрямоване на надання сучасних методів реабілітації. Можливість користування старими методами реабілітації не обмежена, але фінансується безпосередньо пацієнтом. Відтак, держава не підтримує стару систему, але водночас і не вбиває її. Зокрема, на цьому ґрунтується теперішня дискусія в ешелонах влади. Фінансові бюджетні потоки треба перевести із фінансування санаторіїв на фінансування сучасних реабілітаційних послуг, які мають надаватися на території санаторіїв. Тоді це не буде фінансування будівель, територій, але суто конкретних послуг», – розповів академічний директор Школи реабілітаційної медицини УКУ Володимир Голик.

Окрім досвіду творення нової системи, команда Школи реабілітаційної медицини запозичила в балтійських колег нову термінологію, яку планує внести до українського законодавства. За латиською термінологією, групу фахівців реабілітації, які не є лікарями і медсестрами/медбратами, називають функціональними спеціалістами.

Працівники Школи побували в діючих реабілітаційних центрах, які існували ще при Радянському Союзі, а зараз реорганізовані і працюють за новою системою. Також побачили, як працює в Латвії та Естонії мультидисциплінарна команда в умовах багатопрофільної лікарні, на зразок львівських лікарень швидкої допомоги, лікарні №8, військового госпіталю.

Крім того, відвідали комунальний центр соціальної реабілітації, що функціонує при католицькому соборі у Ризі. Дуже приємною несподіванкою була зустріч з українським священиком о.Романом, який керує єдиною в Латвії українською греко-католицькою парафією, та відвідання Каплиці церкви Скорботної Богородиці в центрі Риги.         

У Ризькому університеті Страдіня щороку вдосконалюються навчальні програми з фізіотерапії, ерготерапії, а також протезування, нутріціології та аудіологопедії. Цей виш також випускає фахівців сестринської справи, система навчання якої багато в чому відрізняється від української, зауважують працівники Школи реабілітаційної медицини.

«Основою навчання є використання потужних симуляційних систем з можливістю зміни фізіологічних характеристик і життєвих функцій на макеті потерпілого. Більше того, ці методики реалізуються у режимі повного контакту. У симуляційній кімнаті медсестри вивчають алгоритм дій надання невідкладної допомоги чи роботи в операційній.  Викладач не присутній поряд, а спостерігає в іншій кімнаті. Після завдання  йде «розбір польотів» – що відбувалося, наскільки успішно кожен справився зі своєю роллю і що було не так», – розповідає Володимир Голик.

За його словами, під час поїздки вдалося домовитися про те, що група лекторів і супервізорів з Латвії приїде викладати для студентів Магістерської програми з підготовки фізичних терапевтів та ерготерапевтів, яка стартує з вересня цього року в УКУ.

«Ми усвідомлюємо, що підготовка фізичних терапевтів і ерготерапевтів має бути клінічною. Згідно з вимогами Всесвітньої Конфедерації Фізичної Терапії при підготовці бакалавра з фізичної терапії він має протягом 4 років мати 1400 годин клінічної практики. А відповідно до магістерських вимог вони мають отримати 1000 годин клінічної практики. Це ключова позиція, яка дозволяє фахівцю надавати реабілітаційні послуги, а не просто володіти теоретичними знаннями. Інакше кажучи, практична сторона є принциповою», – звернув увагу Володимир Голик.

Він переконаний, що Україні, як Латвії і Естонії, також вдасться реформувати післярадянську систему реабілітації.

«Треба усвідомлювати, що у населення і медичних працівників по-різному формується уявлення, як має відбуватися реабілітація. Якщо бабуся звикла протягом життя кожен рік відвідувати санаторій і пити там мінеральну воду чи «приймати лікувальні грязі», то у 70 років ми не зможемо її переконати, що це не була реабілітація. Ті, хто колись користувався старими методами, а зараз через отримані ушкодження випробував нові, зможе порівняти їх ефективність і належно оцінити», – зазначив академічний директор Школи реабілітаційної медицини УКУ Володимир Голик.