Команда Школи реабілітаційної медицини Українського католицького університету у складі ініціативної групи пропонує важливі зміни в законодавство про систему реабілітації в Україні, щоб перейти від післярадянської до нової моделі надання реабілітаційних послуг.

 В Україні в комітеті Верховної Ради з охорони здоров’я вже більше року працюють над створенням законопроекту про реабілітаційну систему в Україні. 15 квітня 2016 року нардеп Ірина Сисоєнко внесла на розгляд парламенту законопроект № 4458 «Про попередження інвалідності та систему реабілітації в Україні», зі змістом якого не погоджується частина робочої команди і називає його імітацією реформ. За словами Наталії Зарецької, в.о. заступника директора Департаменту соціального захисту інвалідів – начальника відділу політики соціального захисту інвалідів Мінсоцполітики України, внесений законопроект потребує доопрацювання на 90% і тільки тоді його можна буде назвати прогресивним.

«Зареєстрований законопроект позиціонується як реформістський, якому немає аналогів і який пропонує створення нової системи реабілітації, однак насправді це не так. Ми не готові підписатися під його редакцією, бо вважаємо, що нову систему реабілітації в Україні треба створювати, а не реформувати. Ми подаємо нашу версію закону юристам профільного комітету ВР, щоб вони або адаптували вже зареєстрований законопроект з урахуванням наших рекомендацій, або подали наш законопроект як альтернативний», – пояснила вона під час прес-конференції “Законопроект про реабілітацію № 4458: спроба імітації реформ”, яка відбулася 28 квітня в «ЛігаБізнесІнформ».

Чому утворилося два табори реформістів?

За час роботи члени робочих груп, які напрацьовують нормативно-правові зміни, розділилися на дві команди, пояснює Наталія Зарецька. Одна вважає, що в Україні немає ефективної системи реабілітації і виступає за поступовий перехід від санаторно-курортної системи реабілітації до впровадження нової прозахідної моделі мультидисциплінарної команди. Інша вважає, що існуюча санаторно-курортна система реабілітації є ефективною і її можна лише удосконалити.

Ініціативна група вказує на те, що законопроект №4458 – це майже нова копія старого закону, оскільки в ньому лише 5 статей нових, а 45 – із чинного закону від 1 січня 2006 року. До того ж, як вважають члени робочої групи, у ньому не враховані рекомендації місії ВООЗ, яка провела оцінку української системи реабілітації у грудні 2015 року. Назва законопроекту «про попередження» обмежує його правове поле, оскільки йдеться про реабілітацію саме людей з інвалідністю і не згадується про тих, які за певних причини не можуть отримати посвідку про це у МСЕК. «Сама назва законопроекту вже вказує про орієнтованість на людей із незворотною травмою. Однак попередження інвалідності – це лише одна з цілей реабілітаційного процесу. І це не фахово виносити лише одну з цілей в назву закону», – наголошує Наталія Зарецька.

Наразі це радянський варіант, який не передбачає створення нових спеціальностей (фізичний терапевт, ерготерапевт, лікар реабілітаційної медицини) і не враховує західного досвіду, вважає засновниця Школи реабілітаційної медицини УКУ Уляна Супрун.

Члени ініціативної групи не погоджуються також із пунктом про створення комісії як аналогу МСЕКу, яка має збиратися для визначення інвалідності пацієнта і розробляти програму реабілітації.

«Це важливий етап соціального захисту, але це недосконала робота. У Європі коли пацієнт потрапляє в лікарню, все вирішується дуже просто. Щоб скласти програму реабілітації, не треба збирати цілу комісію. Приходить відповідний фахівець і відразу робить свою роботу», – зауважують вони.

Академічний директор Школи реабілітаційної медицини УКУ, лікар-невролог Володимир Голик зазначив, що новий підхід не збирається знищувати санаторно-корортну систему на законодавчому рівні. За його словами, у країнах Балтії діє дві системи – сучасна мультидисциплінарна модель і радянська санаторно-курортна. Перша фінансується з держбюджету, а друга – не підлягає державному страхуванню, але за нею можна користуватися за власний кошт.

Які важливі зміни до закону пропонує внести Школа реабілітаційної медицини УКУ у складі ініціативної групи?

• Пацієнтоцентричність

Пацієнт залучений до створення індивідуальної програми реабілітації, яку йому розробляє мультидисциплінарна команда фахівців. Він каже, чого очікує після завершення процесу реабілітації і відповідно до цього фахівці формують конкретні цілі і час для їх досягнення. «Реабілітація має бути цілеспрямованою. Якщо хворий у лікарні запитує, коли йому буде ліпше, лікарі повинні назвати якісь фактичні терміни, – зазначає Володимир Голик. –  Якщо вони оперують словами «колись, у майбутньому», це означає, що відсутня  цілеспрямованість. Планування реабілітації подібне до ведення бізнесу, у якому формуються цілі і визначається час їх досягнення. Тоді бачиш результат».

• Створення мультидисциплінарної команди

Післярадянська санаторно-курортна система – це відновлення і покращення здоров’я, а реабілітація – це чітка мета, яка має бути досягнута задля подолання наслідків травми. Людина має встати на ноги чи писати або виконувати дрібну моторику. Жодна офіційна установа охорони здоров’я таких цілей не ставить через недоліки в нормативно-правовій системі, яка і регламентує роботу фахівців. У мультидисциплінарній команді буде кілька фахівців (фізичний терапевт, ерготерапевт, лікар реабілітаційної медицини, психолог, соціолог, протезист), кожен з яких буде виконувати свою роль. До прикладу, фізичний терапевт тренуватиме опорно-руховий апарат, ерготерапевт допоможе присуватися до нових умов життя.

• Участь в реабілітаційному процесі громадських і професійних товариств

Законодавчі зміни щодо системи реабілітації повинні пропонувати фахівці даної сфери, а не державні службовці. Зміст професійних вимог напрацьовується фаховим середовищем, яке перебуває не в міністерствах, а в медичних установах. У радянській системі – все навпаки. «Ми маємо змінити модель співпраці. Є експерти-фахівці і є державний службовці. Фахівці мають поставити предметну мету, а державні службовці – конвертувати настанови в формат нормативного документу і донести до всіх, для кого це має значення. Крім того, саме фахове середовище має приймати рішення про ліцензування тієї чи іншої структури, звіривши його можливості відповідно до фахових вимог. Якщо фахівці приймають новостворену структуру в своє середовище, державні органи мають надати їй ліцензію», – зазначає Наталія Зарецька.

• Реабілітація з моменту лікування

Реабілітаційний процес починається з моменту лікування, але має різні цілі і завдання. Пацієнт є центром і визначає цілі реабілітаційного процесу. Закон про реабілітацію інвалідів України має поширювати на все населення України. Адже будь-хто може опинитися у такій ситуації. З пацієнтом працює не установа, а мультидисциплінарна команда, в яку входять фахівці і несуть відповідальність за досягнення поставлених цілей. Кожна мультидисциплінарна команда націлена на якомога кращий результат. Так автоматично буде здійснюватися попередження інвалідності.

Представники робочої групи із опонентної команди, яка зареєструвала законопроект, готові дослухатися до рекомендацій, однак не всі розуміють, про які доопрацювання йдеться. Один із позаштатних помічників нардепа Ірини Сисоєнко зауважив, що перед внесенням до ВР законопроект підтримали більше десятка міжнародних і українських організацій. «Ми довго не могли налагодити співпрацю, бо не було розуміння між членами групи. Але все ж таки нам вдалося внести достойний законопроект. Проблема в тому, що в робочій групі не було людей, які б орієнтувалися в нормативно-правових нюансах», – зазначив він. 

За внесення нового законопроекту виступає також Оксана Сивак, радник міністра охорони здоров’я, волонтер, член робочої групи з реабілітації при Комітеті ВРУ з питань охорони здоров’я: «Практично рік ми боролися за внесення до закону нових спеціальностей. Зміни треба внести. Не можна реформувати так звану стару систему, бо часто таке реформування – це тільки переписування старих законів чи інструкцій замість створення нового. Ми чекаємо нового закону і доопрацювань».  

Зазначимо, 11 травня ініціативна група планує провести круглий стіл за участю представників комітету ВР, щоб обговорити зміст альтернативного законопроекту. «Наше завдання прописати закон так, щоб функції реабілітаційної установи відповідали її роботі і щоб функції фахівців відповідали поставленим цілям», – зауважують творці нової реабілітаційної системи в Україні.