У листопаді, у рамках Форуму інноваційної освіти INED, відбулася Школа викладацької майстерності від викладачів УКУ, які поділилися різними техніками, авторськими  методиками, які вони використовують, щоб зробити навчальний досвід студентів цікавішим і ефективнішим. Ми записали кілька цікавих думок.

Нагадаємо, що організаторами форуму є Простір освітніх ініціатив УКУ, Управління ІТ Львівської міської ради, ГО “Центр суспільних інновацій”, Генеральний партнер – Міжнародний фонд “Відродження”

Ярина Колісник,  заступниця декана Факультет наук про здоров’я УКУ,  кандидатка біологічних наук. 

Формування інформативно-комунікаційної компетентності versus залежності тих, хто навчається

“Ми змінили своє оточення  настільки радикально, що тепер повинні змінювати себе, щоб жити в цьому новому оточенні”, –  американський математик Норберт Віннер.

Компетентність –  це динамічна комбінація знань, вмінь, навичок, поглядів, цінностей, що дають можливість успішно соціалізуватись, проводити професійну, навчальну діяльність. Є певні ключові компетентності, які формуються у школі, зараз однією з найважливіших – цифрова. Це критичне застосування інформаційно-комунікаційних технологій для створення, пошуку, обробки, обміну інформації у публічному просторі та приватному спілкуванні. Інформаційна медіаграмотність, розуміння безпеки та етики роботи з інформацією.

Вже стало фактом те, що технології, ґаджети впливають на діяльність мозку. Ми говоримо лише про негативний вплив таких процесів та, чомусь, не думаємо про формування пов’язаних з цим компетентностей. Якщо такі процеси є глобальними і незворотніми, можливо, викладачам варто втрутитись та очолити їх. 

Нещодавно проведене дослідження “Епоха даних 2025” (DataAge 2025)  показало, що до 2025 року загальний обсяг інформації у світі досягне 175 зетта байт (стопка дисків, довжиною у 23 рази більшою ніж відстань до місяця). Майже 20% всієї  інформації відіграватиме критично важливу роль, 10% – надкритичну. Людина взаємодіятиме з підключеними до мережі пристроями близько 4800 разів на день з паузами у 18 секунд.

Існує гіпотеза, що динозаври вимерли через те, що не пристосувалися до змін. Чи зможемо ми пристосуватися до змін та перенасичення інформацією? 

Сучасні технології змінили комунікацію та підхід до навчання, провокуючи цим глобалізацію освіти. Багато видів навчальної діяльності тепер відбувається поза стінами аудиторій, зменшується взаємозалежність викладання і навчання від місцезнаходження учасників процесу. Ми не можемо змінити того, що у дітей виникає залежність від технологій, тому завдання викладачів це усвідомити і замінити контент на щось важливе і корисне. Те, що діти ростуть в цифровому світі, не робить їх цифровими експертами, забезпечення цифровим обладнанням недостатньо для розвитку цифрових навичок. Саме від вчителів залежить, що буде формуватись: залежність або грамотність.

Дмитро Шеренговський, кандидат політичних наук, керівник академічного відділу та старший викладач кафедри політичних наук УКУ

Про силу коротких курсів, які реалізовуються в УКУ

Короткі курси – інструмент урізноманітнення навчального досвіду студентів. Цінністю таких курсів є можливість спробувати конкретну тему, чи варто нею займатися, вдосконалити свої навички або за короткий час вивчити оволодіти новими. 

За дослідженнями Світового форуму більшість професій, які існують зараз,  трансформуються. Зараз ми викладаємо студентам, які житимуть у світі 2025 року. Викладачі повинні вже зараз орієнтуватися на ринок, якого ще не існує, але який динамічно розвивається. 

Сьогодні все більше різних професій знаходять точки поєднання  З’являється багато взаємозалежностей, наприклад, комп’ютеризація і глобалізація. Як наслідок з’являються завдання і навички, пов’язані з цифровою колаборацією, якими повинні володіти люди: міжкультурні комунікації, робота індивіда з комп’ютером. Цих навичок поки ніхто не вчить.

Якщо ми хочемо навчити журналістів користуватися дроном, семестру не потрібно. Переваги коротких курсів у тому, що вони націлені на дуже конкретну навичку і мають практичну ціль. Тут додам, що контрольований стрес – найкраща формула, яка провокує запам’ятовування речей. Ми можемо його контролювати, якщо маємо обмежений період часу і кількість завдань.

Олена Джеджора, старша викладачка кафедри нової і новітньої історії України. Авторка підручника “Історія Європейської Цивілізації: частина І: до кінця ХVІІІ століття”.

Досвід праці в новому форматі: користь для викладача та студентів

Завдання освіти – підготувати молоду людину до здатності самоосвічуватися протягом цілого життя. Такий підхід до викладання відповідає тим завданням, які перед собою ставить сучасна освіта, яка стала студентоорієнтованим процесом. І сьогодні все вагоміше місця у цьому процесі займають освітні онлайн-платформи.

Я займаюсь історією, яка не є практичною сферою, але я прихильниця онлайн-платформ і цифрових технологій у навчанні. Це зручний і корисний ресурс, який ми повинні взяти під контроль у викладанні. Втрата живого спілкування завжди є застерігаючим моментом у використанні онлайн-платформ. Проте, незважаючи на новаторство, студенти порівнюючи лекцію в аудиторії та під час онлайн-навчання, все ж обирають перше.

Із запровадженням навчання на онлайн-платформах ситуації, коли студенти говорять, що чогось не знали, більше не діють, адже “правила гри” описані  прозорі та відомі з самого початку. 

Для спілкування під час навчання онлайн існують різноманітні види форумів: Інформаційні –  новини про зміни у курсі;

Дискусійні – студенти самі можуть запропонувати обмін думками поділитися неозвученими на семінарі ідеями, подискутувати. 

Анкети –  опитування студентів про перебіг курсу, враження від видів діяльності. побажання, які, фактично, можуть впливати на зміст і наповнення майбутніх курсів.

Ростислав Гринів, викладач математики на Факультет прикладних наук УКУ / APPS UCU 

Робота студентів у малих групах

Ми постійно експериментуємо, щоб зробити навчальних процес ефективнішим: лекції, практичні заняття, на яких студенти мають продемонструвати, чого вони навчилися, традиційні семінари та робота у малих групах.  

На першому занятті я завжди попереджаю студентів, що не зможу їх навчити, але я зможу їм допомогти навчитися! Моя ідеологія у тому, що навчальний процес не повинен карати студентів, де покаранням є те, що вони дістають погану оцінку.  Наприклад, два бали – дуже добра оцінка, 200% з того, що вони можуть отримати за семінар. Ми намагаємось пояснити студентам, що щастя не в балах, а в розумінні процесів. Хоч це важко донести людям, для яких бал – показник успішності і запорука отримання стипендії, з часом до студентів приходить це усвідомлення. 

Ефект роботи студентів в малих групах, зокрема у тому, що впродовж кілька тижнів викладач має можливість познайомитися з кожним у групі і розуміє кому треба приділяти більше уваги з тої чи іншої теми. Робота у групах є добрим інструментом, адже бувають різні студенти: сором’язливі, які ніколи не піднімуть руки з вирішенням чи навпаки, проактивні. Коли вони стають частиною команди, мусять взаємодіяти, зрозуміти матеріал, бо по іншому підведуть групу. 

Робота в групах не обмежується семінарськими заняттями, а й груповими домашніми завданнями. Команда з 5-ти людей обирає задачу та кожен учасник має усний захист. Домашнє завдання не оцінюється великими балами, але привчає до відповідальності. Завдяки духу колективу, взаємоспівпраці, кожен розуміє, що він його відповіді залежить загальна оцінка цілої команди.

Викладачі не можуть змусити студентів вчитися, але ті, хто хочуть, можуть багато почерпнути з такого формату: вміння співпрацювати, поважати один одного та швидко орієнтуватися в масиві інформації, яка їх оточує.

Я б не хотів замінити викладача на цифрові технології. Бо, можливо, колись штучний інтелект вмітиме оцінювати результати, але лише ми можемо навчити студентів думати.

Підготувала: Марта Сікиринська