27 жовтня в УКУ відбувся cемінар „Стан української родини: проблеми і статистика”, організований Інститутом родини і подружнього життя. Актуальні проблеми української родини обговорювали кандидат юридичних наук Світлана Лепех викладач Сімейного права України в ЛНУ ім. Івана Франка та о. Олег Сухінський аудитор Церковного Суду.

Проблема розлучень сьогодні є дуже гострою, саме тому, що люди, які вступають в шлюб не усвідомлюють цього як таїнства. Дуже часто шлюб трактують з егоїстичних міркувань, сприймаючи майбутнього чоловіка чи дружину як інстумент для задоволення власних потреб. Шлюб – це любов, свобідна воля, рішення, переконання та обіт вірности. Державний комітет статистики України повідомляє, що у Львівській області за період з січня-липня 2004 року зареєстровано 7850 шлюбів, а розлучень 3968. Церковний суд Львівської Архиєпархії розглядає 350-450 звернень на рік у справі уневажнення шлюбу, процес може тривати до восьми місяців. Католицька Церква говорить про те, що шлюб є нерозривним, тому запровадила сепарацію, для тих, хто не може жити разом.

Досвід Церкви переймає і держава. Новий Сімейний кодекс України, який був прийнятий в 2002 році і почав діяти з січня 2004 року запровадив Інститут сепарації.– говорить Світлана Лепех , кандидат юридичних наук,– Розлучення як елемент свободи шлюбу, допускається за сімейним правом, але не пропагується. В Україні засади сепарації мають витоки із Кодексу Канонів Східних Церков. Наразі підстави для сепарації і підстави для розірвання шлюбу фактично не відрізняються. Сепарація дозволяє людям пожити окремо деякий період часу, припиняє режим спільності набутого майна надалі з моменту встановлення сепарації та припиняється презумпція батьківства. Подружжя, яке перебуває в сепарації може без згоди іншого усиновити дитину. Запровадження Інституту сепарації, дозволило зберегти такі шлюби, які розриваються часом необдумано”.