Минув ще один рік нашої спільної праці. Ще одна нагода подякувати Богові і один одному за виявлену солідарність, взаємну підтримку, численні дари, якими ми обмінювалися впродовж року.

Останній рік виявився надзвичайно плідним з точки зору ліцензування і планування відкриття нових академічних програм. Ми отримали ліцензії на нові бакалаврські програми з філології і культурології; магістерські програми з клінічної психології, підготовки фізичних терапевтів і ерготерапевтів, комп’ютерних наук, права, менеджменту; аспірантуру з історії та богослов’я. Такий стрімкий розвиток був підготований нашими попередніми напрацюваннями, появою нових лідерів, зняттям бюрократичних обмежень і гальм в новому законодавстві про вищу освіту, стратегічними планами Університету. Тепер тільки від нас залежить, як забезпечити якість і фінансову стабільність нових програм, як знайти вмотивованих студентів, готових разом з УКУ відважитися на відповідальну пригоду зростання у знанні, вірі і характері.

У зв’язку із запуском нових програм проведено реструктуризацію факультетів і управлінської структури Університету. Створено 3 нові факультети: факультет наук про здоров’я, факультет суспільних наук і факультет прикладних наук.

Гуманітарний факультет буде реформовано за моделлю Artes Liberales, що надасть студентам кращу можливість осмисленого вибору навчальної і професійної траєкторії у сфері гуманітаристики, а також дозволить запровадити інтерактивні форми викладання і навчання на програмах факультету.

Однак будь-який стрімкий розвиток в будь-якій організації супроводжується особливими викликами. Ми з вами не будемо тут винятками. Ми повинні зробити все від нас залежне, щоб не тільки зберегти, а й примножити ту особливу культуру і атмосферу, яка робить наш УКУ привабливим середовищем для молодих людей, інтелектуалів, релігійних і церковних діячів, жертводавців, державних службовців, журналістів та інших лідерів суспільної думки. Ми не повинні сприймати як щось самозрозуміле те, над чим працювало і продовжує працювати багато людей, що наповнює УКУ автентикою, щирістю, гостинністю і радістю, всім тим, за що ми цінуємо наш Університет. Інакше, на всіх нас очікує «Brexit» – вихід із зони етосу УКУ, впадання  у популізм і втрату відчуття спільної місії, яка нас об’єднує і надихає. Ми маємо пам’ятати, що фундаментом УКУ як інституції, яка дає життя і потверджує гідність, є християнські цінності й ідеали. УКУ є і буде місцем зустрічі з автентичним християнством, зі східнохристиянською київською традицією, католицькою культурою і Українською Греко-Католицькою Церквою. Живімо не лише з успадкованого, а й самі творімо і примножуймо скарб сучасного українського християнства. Якщо комусь це завдання чи покликання не по душі, є багато інших добрих університетів, де можна розвинути свої Богом дані таланти. В Україні не існує іншого католицького університету, а тому ми не маємо права змарнувати покладене на нас покликання.

У цьому зв’язку хочу звернути особливу увагу на неприпустимість порушення академічної доброчесності в стінах УКУ. Цього року ми зіткнулися зі спробою зовнішньої крадіжки інтелектуальних здобутків одного з наших професорів і зуміли відстояти гідність і право нашого колеги, створивши в Україні прецедент скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня людині, яка вдалася до відвертого плагіату у своїй дисертації. Але чи свідчимо ми самі на користь академічної доброчесності власною працею над курсовими і магістерськими роботами, підручниками і монографіями?! Пам’ятаймо! Наш Університет сповідує політику нульової толерантності до плагіату, списування й інших форм зловживань.

Більше того, вшанування честі і гідності викладача і студента є імперативом як нашої особистої поведінки, так і наших управлінських практик. Неприпустимим є застосування насильства чи приниження гідності в стінах УКУ, а кожен, хто все-таки зазнав такої кривди, може розраховувати на солідарність з боку спільноти. Особливо звертаюся до студентів – не робіть своїх викладачів заручниками власної халатності чи недисциплінованості. Реченці (дедлайни) існують не для того, щоб їх порушувати. Викладач безсилий навчити, якщо студент не бажає навчатися. Звертаюся теж до викладачів – будьте для наших студентів прикладом високого інтелектуального життя, шляхетної етичної постави і суспільного служіння. Значення має не тільки те, що ви вчите, але і як ви вчите.

З особливою заохотою хочу звернутися до молодих людей, які розглядають УКУ як місце для свого навчання, професійного розвитку і морального збагачення. Чекаємо на вас і зробимо все від нас залежне, щоб завдяки перебуванню в нашому Університеті ви могли краще пізнати самих себе, розпізнати власне покликання, знайти вірних друзів на все життя, розвинути свої явні і приховані таланти, вивчити іноземні мови і набути міжнародний досвід, познайомитися з яскравими людьми, проявити чи набути лідерські навички, здобути професійний фах, усвідомити, яким цікавим є Богом створений світ і все, що його наповнює, і, нарешті, навчитися розмовляти з Богом, який шанує і потверджує людську гідність, який бажає людині тільки добра. Користайте з найрізноманітніших нагод, щоб познайомитися ближче з Університетом – з нашими програмами, студентами, професорами, священиками, сенаторами, працівниками. Щоб ваш вибір був усвідомленим, зрілим і особистим!

У цьому короткому слові не ставлю собі за мету перелічувати всі здобутки чи невдачі, з якими спільнота Українського католицького університету пережила цей складний і багатий на події рік. З традиційним звітом зможу звернутися до нашої спільноти у вересні. Сьогодні хочу передусім подякувати всім за довіру до мене як ректора, за важку і навіть виснажливу працю, завдяки якій наш Університет може здійснювати покладену на нього місію у Церкві і суспільстві. Ми стали доросліші на один рік. Тож в цей спекотний літній період зупинімося хоч на мить, і не тільки щоб заслужено перепочити, а й з вдячністю озирнутися назад і відчути радість за успіхи один одного. Тож набираймося сил, бо наше паломництво під назвою «Український католицький університет» продовжується.

З Богом!
о. Богдан Прах