Преосвященні владики,
всесвітліший отче-ректоре Борисе,
всесвітліші та всечесніші отці,
високодостойні представники влади,
шановні викладачі, студенти й усі присутні гості!

Ми зібралися в цей вечірній час, щоб разом помолитися й посвятити хреста й територію, яку наша влада кілька років тому виділила для забудови УКУ. Ми вдячні цій прихильності представників попередньої влади, які зрозуміли потребу цього важливого навчального закладу в нашому місті та Україні взагалі. На сьогоднішній час теж не сумніваємося, що відповідальні представники влади розуміють потребу й роль Католицького Університету в нашому суспільстві, в нашій Україні. Про нього мріяв наш великий Митрополит Андрей Шептицький, мабуть його попередники теж. Його вдалося заснувати нашому Патріархові Йосифу Сліпому після довголітнього ув’язнення у радянських таборах, коли він змушений був покинути рідний край. Він це зробив з благословення Папи Римського Павла VI в 1969 році. Цей Університет був заснований у Римі, тому що неможливо було на той час зробити це в Україні. Трудно і неможливо було пробити стіни радянського лихоліття, щоб існувала така установа. Це наш університет, український, який існував за кордоном, і смішно виглядало б, щоб він не розвивався тепер у нашій вільній країні. Це – перша навчальна установа в Україні такого рівня за всю нашу історію існування! Ми радіємо тому, що знайшлися відважні люди, які, не маючи відповідних засобів та приміщень, почали старання про започаткування та перенесення університету з Риму у Львів. Цих людей штовхала любов до рідного краю та бажання розвивати відповідну науку в нашій країні, де молодь, хлопці та дівчата, отримують добрий рівень знань та релігійний вишкіл. Цього нашому суспільству так потрібно. Вважаю, що більше необхідно відповідної духовної формації, як наукової, хоч без цієї неможливо обійтися у наш час.

Колись Мойсееві, який приближувався до горючого куща, Господь сказав: «Не наближайся сюди! Скинь взуття з твоїх ніг: місце-бо, що на ньому стоїш, – земля свята» (Вих. 3,5). Господь розмовляв з Мойсеєм та давав йому завдання, щоб той допоміг ізраїльському народові, гнобленому єгиптянами, вибратися на волю. Важлива розмова, відповідальне завдання отримав Божий слуга. І ми, тепер стоїмо на особливо святому місці, бо ми посвятили споруджений хрест, і воно буде набирати все більше й більше духовного значення в міру того, як тут відбуватимуться, від сьогодні, моління та різного роду освячення. Гадаю, що незадовго на цьому місці постане невелика каплиця, де відслужуватимуться Служби Божі й інші моління. Не швидко, але за певний період часу, також постануть корпуси університетського містечка, де молодь України буде здобувати знання та відповідне християнське й духовне виховання. Цього так бракує молоді, і не тільки нашій, а й взагалі у світі.
Хто повинен за це відповідати й думати про будівництво та розвиток запланованого наукового та духовного центру? Ми з вами, усі мешканці нашого краю, а не тільки львів’яни, які, само собою, зроблять свій внесок у забудову цього центру. Для нашого міста та його мешканців цей навчальний заклад є й повинен ставати смиренною гордістю! Це постане не приватний будинок, не готель і не торгівельний центр, який приносить прибутки певним особам… І вони потрібні. Університет приносить наукову та духовну зміну тим, хто навчається у ньому і хто навчає студентів, і не тільки їм, а й усьому суспільству. Наукова та духовна кваліфікація людини важливіша за матеріальні добра, які людина віднаходить у закладених Богом надрах землі. Святий апостол Павло уболівав, «щоб не зневажалося ім’я Боже й наука» (1 Тим. 6,1). Високий рівень знання – теперішнє і майбутнє нашої держави. Він повинен розвинутися до найвищого наукового рівня, і держава не повинна ставити цей університет осторонь своєї політики. Навпаки, представники Верховної Ради, обласних й місцевих рад повинні включити університет у державне фінансування, як кожного іншого навчального закладу. Залишити йому самостійність та вибраний правильний напрям розвитку. Ми радіємо з того, що за такий короткий період часу випускники нашого університету здобули й здобувають вищі наукові ступені в Україні та за її кордонами. Нашими випускниками ми ніде не осмішилися, навпаки, вони служать добрим прикладом іншим, як у сфері доброго виховання, навчання, так і в наукових здобутках.

Святе Писання багато добрих віршованих зворотів посвятило значенню науки та знанню. У книзі Приповідок читаємо чудові слова про добру науку, що вказують на стан спасення: «… праведники своїм знанням спасуться» (Прип. 11,9). Чому? Тому що мудрість Господня так повчає: «Прийміть мою науку, а не срібло, і радше знання, ніж золото добірне» (Прип. 8,10). Отже, наука цінніша від золота й срібла та всіх коштовностей, що можуть бути представлені на землі. Добра наука праведного життя спасає та провадить людину до вічної радості.

Дорогі брати й сестри! Сьогоднішній акт посвяти місця під будову університету та потрібних наукових корпусів, житлових приміщень – надзвичайно важливий. Чому так важливий? Тому що йдеться про форму навчання, відмінну від наявних вищих навчальних закладів, що існують у нашому місті та країні вже століттями. Тут важливо те, що звертається велику увагу на духовний стан людини, на потребу її духа та серця. Звичайно, виховання патріотів, захисників правди не може стояти осторонь, і ми це досвідчили, коли наші студенти університету разом із своїми професорами швидко зорієнтувалися і зайняли правильне місце під час Помаранчевої революції. Що побудило молодих людей стати на Майдані у Києві? Майбутнє української держави, і це показало небайдужість молодих людей УКУ до цієї проблеми. Любов до правди і неприйняття брехні покликала студентів й викладачів у Київ на Майдан! Це – великий знак розуміння молодими людьми, нашими студентами, проблеми, що постає у суспільстві. Ми раді, що серед усіх студентів присутніх на Майдані, студенти УКУ були серед перших.

І ми зібралися сьогодні, щоб посвятити місце, де постане Католицький Університет, тепер ще для багатьох далекий і малознаний, але у майбутньому він стане необхідним і бажаним у нашому суспільстві. Очевидно, пройде немало часу, але ми непохитно віримо у розвиток нашого університету. Віримо, що його популярність буде зростати. Ми не можемо накладати відповідальність тільки на отця ректора, др. Бориса . Ґудзяка та інших представників УКУ, але відповідальність лягає на усіх нас, тому що це вищий навчальний заклад для усіх. Хай Пресвята Богородиця допомагає в утвердженні науки та посилає доброчинців для побудови стін цієї інституції. Маємо надію, що ця будова не буде тягнутися роками, а знайдуться люди-доброчинці, котрі своїми дарами допоможуть якнайшвидше розбудувати стіни цього навчального закладу! Поручаємо ангелам-хоронителям це місце й майбутню будову, щоб охороняли її від усіх видимих небезпек та підступних ворогів. Дякую усім за Вашу присутність на сьогоднішньому молінні та надіюся, що Ваші молитви та скромні дари допоможуть у постанні стін університету!