1 лютого в УКУ відбулися Зимові випускні урочистості. 100 cтудентів магістерських програм із Богослов’я, Християнської педагогіки, Технологій та інновацій у соціальній роботі, Наук про дані, Управління неприбутковими організаціями, Прав людини та Історії успішно зробили ще один крок у своєму академічному та професійному шляху. Розповідаємо, як пройшло святкування у великому колі університетської родини.

Після переодягання в мантії щасливі випускники, разом із батьками, викладачами, деканами та керівниками програм вирушили на святкову Архиєрейська Літургію, яку цього року очолив випускник УКУ та наймолодший католицький єпископ у світі Степан Сус.

«Сьогодні, виходячи з цих стін, ви вже є іншими, — звернувся він до випускників. — Це покликання УКУ — робити людей іншими, кращими, здатними до чогось особливого. У житті траплятимуться моменти, коли ви будете сумніватися в зробленому колись виборі; ситуації, коли дипломи можуть мало означати, а необхідно давати собі раду та давати правильні відповіді на життєві виклики. У цих обставинах не бійтеся відкривати диплом, який ви сьогодні отримаєте.

Роздивіться, що там написано: Український Католицький Університет. Це має бути для вас заохотою, щоби не боятися йти вперед, не боятися бути іншими, гордитися тим, що Бог дав нам можливість і шанс виховуватися в цих стінах», — завершив напутнє слово випускник УКУ Степан Сус.

Після завершення Літургії колона випускників увійшла до Трапезної, із якої щойно розпочалася пряма трансляція, а оркестр уже грав вітальні «Щедрика» та «Во Вифлеємі».

Із молитвою «Царю Небесний» і гімну України розпочалася друга частина урочистостей. До привітань випускників та напутніх слів випускникам приєдналися й отці-ректори УКУ й Духовної семінарії Богдан Прах та Ігор Бойко.

«Не бійтеся шукати правду й шукати Бога, — заохотив випускників продовжувати свій шлях служіння о. Богдан Прах, — не бійтеся викликів, навіть коли вони здаються вам страшними. Адже Господь завжди дає нам стільки сили, щоби ми могли ті виклики поконати. Ми завжди будемо з вами — повертайтеся до нас чи то думками, чи то фізично так часто, як можете. Наші двері завжди відкриті, ми завжди поруч».

Промова запрошеного гостя

Представив запрошеного промовця декан Факультету прикладних наук Ярослав Притула. Цього року мотиваційну промову давав друг університету, топ-менеджер із реалізації проектів «розумного міста» та координатор розробки технологій безпеки та захисту приватних даних у компанії IBM Стівен Руссо.

Запрошений промовець звернувся до випускників через тлумачення метафори «дерева, що вижило», відсилаючи до дерева, що згоріло під час теракту 11 вересня, проте вижило завдяки увазі та піклуванню: «Воно було сильно пошкоджене, його гілки зламані й обгорілі, а коріння вирване і вкрите тоннами уламків, і все ж на одній із гілок робітники помітили декілька молодих листочків. Скалічене дерево боролось за життя! Його пересадили, забезпечили водою, поживними речовинами та сонячним світлом… Уже наступної весни голуб звив гніздо на нових гілках. Тоді це здалось знаком. Дерево повернулось «додому» на Граунд-Зіро, де росте і процвітає понині. Воно відоме як «Дерево, що вижило» («Survival Tree»), бо не лише витримало всі випробування, що випали на його долю, але й почало процвітати!»

«УКУ дав вам можливість зростати на родючому ґрунті, де плекали ваші розум, серце та віру, — продовжив він. — Розмірковуючи над власними цілями, думайте про те, як посадити насіння своїх знань і досвіду. Як примножити й повернути отримані вами дари? Як по-справжньому змінити світ?»

Наостанок Стівен Руссо дав кілька порад випускникам та наголосив: «І найголовніше: ніколи не забувайте свого ТВОРЦЯ! Моліться, і як голуб звив гніздо на «Дереві, що вижило», так Святий Дух оселиться на ваших гілках!»

Промова Валедиктора 2020

Цьогорічна випускниця магістерської програми «Інновації та технології соціальної роботи» Наталія Датченко отримала звання Валедіктора 2020. У промові Наталія розповіла про свій освітній та життєвий шлях — від політології та управління до соціальної роботи і служіння: «Я відчула, що для подальшого зростання мені бракує знань. А саме глибинного розуміння людської слабкості та потреб, а також здатності місцевих спільнот відповідати на ці потреби».

На думку випускниці, УКУ грунтується на цінностях довіри, відкритості та субсидіарності — і саме це Наталія Датченко визначає головним внеском у свою професійну поставу: «Умови в яких ми навчались, заставляли мене особисто відчувати глибоку вдячність та повагу до людей, які створили цей університет. Зробили його сучасним, охайним та привітним. Без особливої державної підтримки та бюджетних коштів. Мені є з чим порівняти, тому сміливо можу назвати УКУ — українським дивом».

«Мені пощастило отримати роботу в Організації Об’єднаних Націй. Я завжди про це мріяла, — поділилася випускниця. Саме в ООН я відчула справжній зміст «соціальної роботи» як місії. Працюючи там, я стала повністю фінансово незалежною та професійно реалізованою. Я помилялась у своїх припущеннях відносно меншовартості соціальної роботи, та до цього розуміння треба було «дозріти», — зізнається випускниця.

І справді однією з необхідних м’яких навичок, які виховує УКУ у студентах — вміння мріяти і послідовно наближатися до своєї мети.

Дар’я Резник, випускниця магістерської програми з Історії та археології розповідає, що вступала саме в УКУ на магістерку, адже була впевнена, що тут вона зможе наблизитися до своєї мрії — і не помилилася. «Моя мрія — це стати видатною науковицею, — розповідає дівчина, — і моя перша зустріч з УКУ відбулася під час наукової конференції.

Тоді я ще вчилась на третьому курсі бакалаврата у іншому університеті, та побачивши величезну бібліотеку та познайомившись із видатними професорами, праці яких я вже вивчала під час навчання, я зрозуміла, шо хочу навчатися саме тут. За півтори року я взяла участь в кількох конференціях, побувала на науковому стажуванні, а також змогла змінити пріоритети і розширити свої наукові зацікавлення».

Андрій Курочкін щойно завершив свою магістерку з Наук про дані. Хлопець каже, що навчання було нелегким, тож він пишається тим, що зміг завершити його успішно. Хлопець розповідає про свої мрії, зокрема, прагне присвятити час вивченню соціології з використанням великих даних: «Ця галузь вузька, але має великий потенціал, тому я й хотів би нею зайнятися. Також маю мрію і самому повикладати, поділитися досвідом, якого я вже назбирав багато, адже працював і до, і під час навчання», — додав випускник.

«Крім стажувань, практик та великих проектів, протягом навчання я ще й працював у УКУ — і успіхом я вважаю ті проекти, які я вмію робити і вмію робити зараз значно краще — саме завдяки освіті, яку я здобув тут. Я також знайшов тут друзів та довіру — до себе як до людини та до професіонала, — поділився головними здобутками навчання в УКУ випускник магістерської програми з Управління неприбутковими організаціями та керівник проектів та програм Відділу рекрутингу УКУ Остап Мачинський.

Промова від імені Асоціації випускників

Після вручення дипломів та академічних відзнак summa cum laude, magna cum laude і cum laude та традиційного перекидання китичок представник Асоціації випускників, випускник та викладач вишу Роман Назаренко виголосив завершальну промову, у якій порівняв УКУ зі школою магії Гоґвортс: «У обох закладів високий академічний рівень, обоє вивчають не лише, як працює видимий світ, а і як працює те, що не побачиш неозброєним оком.

І нарешті в обох є якась внутрішня містика: незалежно, звідки ви походите, чи ви працюєте, викладаєте чи навчаєтесь, чи ви митрополит, чи просто наш друг — усі тут об‘єднані спільністю. Це великий привілей, який вам, за потреби, завжди допоможе, але це й відповідальність: чи УКУ стане спільнотою на кілька років чи родиною на все життя», — підсумував Роман Назаренко.

Після благословення отця-ректора, молитви та традиційної спільної знимки, випускники, батьки та викладачі долучилися до спільного почастунку на факультетах.

 Підготувала: Катерина Глущенко