Львівська бізнес-школа УКУ (LvBS) за десять років виросла від малого стартапу до успішної  інституції. Втім, починати довелось у непростий час, коли підприємці не хотіли витрачати кошти та час на бізнес-освіту, і єдине, про що думали, – як з мінімальними збитками пережити економічну кризу. Про те, як все ж проект бізнес-школи став потрібним для українського бізнесу та як на це вплинуло підґрунтя УКУ розповіла одна із засновників Львівської бізнес-школи Софія Опацька.

–  Як виникла ідея створення Львівської бізнес-школи? Що мотивувало Вас десять років тому взятися за цей проект?

– Ідея Львівської бізнес-школи виникла в кількох випускників Києво-Могилянської бізнес-школи і, відповідно, в їх компаніях як осередках. Оскільки я знала їх особисто, то була залученою до цього процесу. На той час я мала досвід у бізнес-освіті і працювала в “Концерні Галнафтогаз”.

Спершу потрібно було вирішити спільно з якими університетом можна реалізувати подібний проект. В якийсь момент виникла ідея Українського католицького університету. Нам важко було оцінювати якість програм, яких на той час ще не було багато, але нам подобалось те, які книги видає університет, які заходи проводить і те, що в УКУ відсутня корупція та пропагуються прозорі стосунки. З кожною новою зустріччю ми пересвідчувалися, що це та інституція, з якою ми хотіли б працювати.

– Як сприйняли вашу ідею на той час, коли подібні проекти в Україні були радше винятком? Чи легко було знайти однодумців?

– Ця ідея сподобалась бізнес-середовищу, але перші два роки ми не бачили великої кількості клієнтів. Тобто по-справжньому бізнес усвідомив важливість бізнес-освіти набагато пізніше. 2008-2009 рік – були кризовими роками і підприємці не хотіли витрачатися на освіту. Багато з них також не розуміли, як бізнес-школа може існувати при католицькому університеті. Тому усі свої виступи про бізнес-школу упродовж перших 4-5 років я починала з фрази: “Львівська бізнес-школа в Українському католицькому університеті”… Нам було важливо пояснити, що існує дуже багато успішних бізнес-шкіл саме при католицьких університетах.

– Що було найважче на початковому етапі?

– Великим відкриттям і одночасно викликом для нас стало те, що бізнес не завжди розумів важливість бізнес-освіти. Відтак, ми змушені були створювати ринок самі для себе.Також ми не мали бренду, а отже нас ніхто не знав.  Перші учасники програми Львівської бізнес-школи прийшли не на ім’я бізнес-школи, а на авторитет когось із співзасновників. Це вже згодом бренд почав працювати на нас. І зараз, якщо щось відбувається в УКУ чи в бізнес-школі, завжди є очікування, що це щось дуже високої якості.

–  Бізнес-школа формувалася на базі УКУ і, очевидно, університет не міг не вплинути на школу. Яким є цей вплив, у чому конкретно він проявляється?

– Пригадую, як після випуску першої групу Executive MBA, ми організували зустріч співзасновників з деякими членами Сенату УКУ. На ній обговорювали точки диференціації, щоб зрозуміти, чим наша бізнес-школа може відрізнятися від всіх інших в Україні. І тоді тогочасний Сенатор УКУ Юрій Логуш сказав, що Львівській бізнес-школі не потрібно шукати точку диференціації, бо те, що вона працює при католицькому університеті наперед визначає її особливість. А оскільки існує велика мережа католицьких університетів, то потрібно працювати, передовсім, саме з ними. Це була дуже здорова, правильна і вчасна думка, почувши яку, ми вирішили зосередилися на співпраці з католицькими університетами.

І ця співпраця була справді дуже продуктивною. Мені завжди було простіше звертатися до керівників бізнес-шкіл при католицьких університетах, здавалося, що у нас з ними однакова група крові. Нам не доводились додатково говорити про цінності, вони і так йшли червоною лінією у всіх програмах. Згодом ми практикували дуже багато програм на перетині бізнесу та духовності, пропонували нашим учасникам їздити на реколекції, запрошували священиків на зустрічі… Тобто це маленькі кроки, якими ми робили запрошення нашим учасникам ставати членами більшої спільноти УКУ.

– Чи дають християнські цінності, які плекає УКУ, інше розуміння “правил гри у бізнесі”?

– Спільноти, побудовані на християнських цінностях орієнтуються на довгу перспективу. Відтак, ми почала думати, як розвиток бізнесу може вплинути на суспільство загалом. Через велику довіру до УКУ та Львівської бізнес-школи бізнес почув нас і ми взялися спільно вирішувати ці питання. А коли ти знаходишся в спільноті, де багато людей перейняті однаковими проблемами, то це перетворюється в тренд, моду, у хорошому сенсі цього слова.

–  Ви часто говорите про команду людей, без якої бізнес-школа не була б такою, як є. Як відбувався відбір людей та формування команди?

– Перша команда складалася з частини людей, яких я знала до створення бізнес-школи. Я побачила, що ці люди підійдуть по цінностях, а сам проект стане для них не просто роботою, а тим, що відповідає їх інтересам і у що вони вірять. А вже з часом у нас з’явилися рівні підлеглості.

На святкування десятиліття Львівської бізнес-школи ми запросили усіх працівників, які у різні періоди працювали в нас, а це приблизно 60 людей. Усім цим людям бізнес-школа дала величезну мережу контактів і розуміння про те, як функціонує бізнес.

– Які європейські та світові практики стали прикладом для Вас?  Маєте наставників, чи консультантів?

– Бізнес-школа досягла рівня міжнародної акредитації. І ця акредитація – не фікція, а реальний довготривалий процес, до якого потрібно довго готуватися. Упродовж року ми вивчали систему якості управління бізнес шкіл: де ми відповідаємо міжнародним стандартам, а де ще потрібно попрацювати. Згодом до нас приїжджала комісія “peer review”, яка проаналізувавши роботу бізнес-школи, рекомендувала нас до акредитації.

Також ми орієнтувалися на практику американських бізнес-шкіл, співпрацювали з ними, брали активну участь в міжнародних конференціях, слухали, про що говорять інші декани і керівники шкіл та які програми управлінського розвитку пропонують.

– Що таке “успіх” для Вас?

– Для команди бізнес-школи успіх – це успіх випускників, їх проектів, компаній. Не даремно наш девіз: “Розвиток компанії через розвиток особистості”. Ця фраза народився буквально в перші дні роботи бізнес-школи. І весь це час не змінювалася.

–  Природно, що поряд з успіхом йдуть і невдачі, можливо,навіть провальні проекти. Чи були такі в бізнес-школи? І чи потрібно про них говорити вголос?

– Було багато проектів з яких ми навчилися і були програми, які були подані невірно. Наприклад ми думали, що ось на цю програму прийде одна категорія бізнесу, а насправді відгукувалася інша. Або нам здавалося, що ось ця тема неймовірно важлива, а бізнес сказав “ні, поки що нас це не цікавить”. Тобто завжди перед Львівською бізнес- школою стояло питання: як не бути позаду і але й не забігати наперед, а правильно відчувати, що справді важливе. Насправді не потрібно проводити тисячу п’ятсотий семінар з лідерства, який не відрізняється від усіх попередніх, а створити програму, яка піднесе випускників на інший рівень.

–  Десть років тому ви починали працювати з одним бізнес-середовищем, зараз воно очевидно змінилось, виросло. Яку динаміку змін у бізнес-середовищі ви відслідкували?

– Дуже багато речей бізнес переосмислив під час Майдану. Відчуття причетності до того, що відбувається в країні, стало “намацальним”. Спершу ми переживали, що за таких обставин бізнес закриється в собі і не цікавитиметься довготерміновим розвитком. Але відбулось кардинально протилежне і сьогодні до нас приходять учасники, які доросли до того, щоб говорити не лише про управлінські, але й філософські, візіонерські інструменти.

– Хто є вашими випускниками? Чи підтримуєте їх після завершення навчання?

– В останній рік ми почали активно працювати з випускниками Львівської бізнес-школи. А їх  226. Вирішили, що кожен член команди повинен постійно спілкуватися з випускниками, мати по 2 структурні інтерв’ю з ними щомісяця. Такими чином ми можемо почути, що зараз є важливим для бізнесу і зрозуміти, як будувати навчальні програми.

Випускники Львівської бізнес-школи – це люди, які реалізовують важливі проекти. На приклад випускник першої групи Executive MBA Костянтин Шумський – засновник галереї  сучасного сакрального мистецтва “Іконарт” у Львові. Їх виставки були представленні також в Нью-Йорку та Парижі і це важливо, бо це те, що несе сучасну українську культуру в глобальний світ.

Також є дуже багато випускників, які заснували проекти, пов’язані з технологіями. Наприклад, наш Антон Скрипник запустив достатньо відомий проект в IT – “Kind Geek”. Сьогодні ця компанія має близько 150 працівників.

Є приклади проектів, в які ми не дуже вірили, але, на щастя, помилялися. Один із випускників executive MBA Юрій Самець, який на той час був успішним топ-менеджером “Ощадбанку”, вирішив заснувати власний бізнес із пошиття якісних українських сорочок. І сьогодні наша олімпійська збірна одягнута в одяг з брендом його бізнесу.

–  Місія бізнес школи — “Україна на бізнес-карті світу”. Як практично втілюєте таку амбітну мету?

– До цієї місії ми дійшли фактично за останні два роки. Ми розуміємо, що вплив бізнесу на зміну усієї країни може бути тоді, коли існуватимуть приклади успішних українських глобальних компаній. Влучно про це каже Адріан Сливоцький, мовляв, якщо ми матимемо свій “амазон” – це одразу кардинально поміняє ставлення до України, бо ставлення до країн йде через певні сприйняття, одне з яких – успішні глобальні компанії. Тому місія Львівської бізнес-школи – максимально допомагати нашому бізнесу заявити про себе.

Підготувала Оксана Левантович