Софія Опацька: Як вибрати університет?
Пропоную абітурієнтам та їхнім батькам, які стоять на порозі вибору закладу вищої освіти, подивитися глибше на те, в кого і з ким вони будуть вчитися.
У професійному плаванні, як показує практика, доріжки ближчі до середини відводять для найсильніших плавців. Так вони задають темп один одному, конкурують, а слабші спортсмени, що пливуть по краях, підтягуються до кращих. Як така практика працює при виборі університету?

Перш за все, молоді люди дивляться на умови, які створює виш для навчання. З початком пандемії актуальним стало й питання ефективної організації навчального процесу в онлайні. І далеко не всі впоралися з цим на відмінно, однак з впевненістю можемо сказати, що освіта уже ніколи не буде такою, як до COVID-19. Чи не найконсервативніша галузь, що понад 700 років не надто звертала увагу на зміни, зараз активно шукає і впроваджує нові підходи.
Однак я пропоную абітурієнтам та їхнім батькам, які стоять на порозі вибору закладу вищої освіти, подивитися трохи глибше, зокрема на те, в кого і з ким ви будете вчитися?
У кого ти навчаєшся? Хороший університет має серед викладачів яскравих особистостей, які є експертами у своїй галузі. На Заході студенти, обираючи магістерську програму, зазвичай ідуть до конкретного професора, викладача, у якого можна не тільки повчитися (здобути знання), а й почерпнути глибшої, так званої, «людської» мудрості.
З ким ти навчаєшся? Чим сильніша твоя група, тим більше ти тягнешся вгору. Якраз тут працює правило найшвидших плавців, які, пливучи по середніх доріжках, конкурують один з одним і задають темп. У студентській аудиторії так само: якщо серед твоїх однокурсників кожен другий має найкращі вступні бали по країні, ти будеш рости разом з ними.
У юному віці про мережу ми не так часто замислюємося, однак це питання все актуальніше, особливо у світлі того, що наше професійне життя стає довшим: ми будемо по кілька разів змінювати професії, тож нам потрібні поруч люди, які будуть рости з нами.
Що ж повинен пропонувати сучасний університет?
— Можливість вчитися на міжфакультетських курсах/програмах, вивчати дисципліни на вибір. Наприклад, в Українському католицькому університеті в міжфакультетських групах можна навчатись на міждисциплінарній програмі «Світоглядне ядро» (Core Curriculum), та обираючи дисципліни вільного вибору з загальноуніверситетського меню. Така практика поширена у багатьох прогресивних університетах світу. Усе втілюється через підхід до навчального процесу: студенти усіх програм університету упродовж навчання проходять спільний набір дисциплін та формаційних заходів, котрі формують компетенції та світогляд. Так студенти знайомляться з людьми з інших факультетів, бачать їхній інший спосіб мислення і ростуть разом. Мета, щоб студенти, скажімо, чи комп’ютерних наук, чи богослов’я, по закінченню навчання, мали сформований набір компетенцій, універсальний для роботи у будь-якій сфері, а також світоглядний та ціннісний фундамент, які довершуватимуть профіль випускника саме цього університету.
— Індивідуальний підхід — це коли ти не просто 1 зі 150 людей на потоці, а тебе знають викладачі в обличчя, підтримують, стають менторами і тьюторами.
— Зв’язок теорії з практикою — обираючи університет обов’язково поцікавтеся, наскільки багато студенти працюють над реальними проєктами для індустрій, або як часто практики заходять у навчальну аудиторію, діляться знаннями (тут важливо щоб це не була презентація про компанію, а справжній досвід); наскільки виш слідкує за тенденціями ринку праці та адаптує програми до них. Навчання — це не лише лекції, а велика екосистема, тому так важливо те, з ким ти можеш поснідати, кого можеш зустріти і з ким поспілкуватись в трапезній чи кав’ярні і на кампусі.
— Водночас, студенти не мають бути відрізані від реального життя, середовища в якому живуть. Тому у світі, особливо серед університетів, які хочуть впливати на цей світ, набирає популярності так зване суспільно-орієнтоване навчання, коли університет зі своїми викладачами та студентами замислюється, як через волонтерство можна допомогти громаді, місту, країні. А тоді реалізовують проєкти цих змін.
Папа Франциск наголошує, що справжня освіта — «це не лише наповнення голови концептами, а навчання тому, як вживати три мови: розуму, серця і рук». І тільки той університет, в якому всі разом — викладачі, науковці, управлінці та студенти будуть використовувати весь сучасний арсенал методик та методологій для «розуму, серця і рук» — зможе створити справжні зміни для майбутнього своїх випускників, а отже і для таких бажаних суспільних змін.
Джерело: Погляди НВ