Сьогодні — 123 річниця народження патріарха Йосифа Сліпого
17 лютого 1892 в селі Заздрість (Тернопільська обл.) народився єпископ, кардинал, предстоятель Української Греко-Католицької Церкви, засновник УКУ — патріарх Йосип Сліпий.
Мирослав Маринович, проректор УКУ про стійкість патріарха Йосипа Сліпого і його віру в майбутнє України: “Хочу наголосити на здатності патріарха довіряти Богові в найскладніших життєвих обставинах. Сьогодні, у час війни, ми дуже мучимося, не розуміємо, який сенс смертей, для чого ці страждання. Прагнемо, щоб війна якнайшвидше закінчилася, хочемо спокою, мирного, ситого, гарного життя у достатку.
Тепер спробуймо собі уявити: шанованого львівського митрополита брутально кидають у в’язницю. Ніхто не церемониться, усі тортури зводяться до того, щоб знищити його людську гідність. Чи питав патріарх, який сенс цих тортур? Чому людині, яка зробила так багато добра для Церкви та людей, Бог дав такі випробування і на повних 18 років кинув у страшну м’ясорубку?
Подумаймо: скільки добра він міг би зробити для Церкви. Проте митрополит вірив і знав, що його страждання для чогось потрібні.
Сьогодні нам легко відповісти. Коли патріарх приїхав на Другий Ватиканський собор — усі соборові отці стоячи зустріли цього мученика, бо знали, яку ціну він заплатив за свою вірність Церкві. Звісно, він міг би написати не одну богословську працю, виховати багатьох талановитих священиків, але чи в мирний час він став би для Церкви основою, символом її автентичності, голосом її свідчення.
Ми ще дуже мало довіряємо Господеві.
Чому Йосип Сліпий відкрив університет, а не духовну семінарію? Думаю, що за роки переслідувань він переконався, яке значення для Церкви мають миряни. Патріарх був солідарний з о. Іваном Музичком, який відкрито питав: хто врятував Церкву? Відповідь у них була однозначна — миряни. Мирянська складова церковного життя — це те нове, яке церкві принесло підпільне життя. Розуміння, що церква — це не тільки священики, але і суспільство, яке творить простір для служіння”