Поки я була на кампусі, то волонтерила там: плела сітки, випікала солодощі, допомагала на кухні або на точках роздачі їжі у Львові. Зараз я волонтерю в станиці Пласт м. Надвірна, де ми збираємо гуманітарну допомогу для тимчасово переселених осіб, а також допомогу на фронт, випікаємо солодощі тощо. Ми допомогли багатьом людям, які потребували матеріальної допомоги, забезпечили кілька точок з ТПО, передали допомогу ЗСУ та, думаю, змогли надати допомогу, хай і не предметну, для інших потребуючих. Важливо – згуртували людей, підняли їм дух.

Не можу не долучатися, не можу нічого не робити чи сидіти і хвилюватися. Я вірю, що моя та будь-чия допомога є корисна. А особливо корисною я є зараз для інших людей. І коли спершу я розчаровувалась, коли на точках казали, що волонтерів більше не потрібно, то зараз я знаю, що я потрібна будь-де. Навіть розмова з кимось, порада чи навіть слова підтримки – це вже крок до перемоги.

Не знаю навіть як, енергія сама приходить, коли її дуже треба. Сон не завжди допомагає. Мабуть, найбільше допомагають друзі та близькі, їхні посмішки.

Важко думати далі, аніж на один день, але якщо чесно, то хочу побувати всюди, де не була у Львові; прочитати книжку, яка залишилась у Колегіумі; будувати Україну нових мрій.