Новий навчальний рік Могилянки традиційно розпочався з лекції у циклі «Духовні цінності людини».

Цьогріч студенти, викладачі Академії та всі охочі мали нагоду послухати виступ ректора Українського Католицького Університету отця Бориса Ґудзяка на тему «Не бійся страху. Страх студента. Страх громадянина. Страх людини». Нагадуймо, що цикл лекцій «Духовні цінності людини», був започаткований у НаУКМА у 2004 році. З того часу в університеті лекції читали Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет; архієпископ Харківський і Полтавський Української афтокефальної православної церкви Ігор Ісіченко; Блаженніший Любомир Гузар, Предстоятель Української греко-католицької церкви, Верховний архієпископ Києво-Галицький; єпископ УПЦ КП владика Євстратій. Стах… Чи не це часто зупиняє людину на її шляху до поступу та позитивних змін? Якою є роль страху в сучасних соціо-політичних процесах України та світу? Чи виховують сучасні українські виші хороброго та свідомого громадянина? Пропонуємо вашій увазі інтерв’ю, в якому о. Борис дає відповіді на ці та інші актуальні питання сьогоденності.

Отче Борис, якою мірою сьогодні в українському суспільстві переосмислюється цінність подолання різноманітних страхів, притаманних людині?

— На особистому і суспільному рівні ми ще не до кінця усвідомили, наскільки наш народ, наше суспільство уражені страхом. Існує загальне відчуття патології, але ще немає точного діагнозу. Хоча вже є немало цілющих підходів та випадки зціленої свідомості, проте для загального оздоровлення ще потрібні велика увага та праця. Ми, як суспільство, прийшли з одної гучної студії звукозапису і потрапили до іншої, і наш слух та здатність сприймати трохи притуплені. Ми мусимо прислухатися уважно, який саме наш страх, звідки він походить, як він знову і знову відновлюється та нас паралізує.

Чи зумовлені сьогоднішні реалії, наприклад намагання влади легітимізувати цензуру, роботи ЗМІ звичкою українського соціуму та політикуму боятися?

— Наша влада, яка сама дуже боїться, страхом своїм інструментом обрала страх, особливо на інтуїтивному рівні. Страх є неначе течією, яка не просто протікає через наше суспільство, а часто нас просто несе, тому дуже багато речей у нашому житті зумовлені страхом.  Лише деякі можуть задавати іншу динаміку, творити інші правила гри. Але чомусь серед людей при владі такі особистості переважно відсутні. Історично так склалося, що для українців страх став інстинктом, який певним чином допомагав виживати. Чи подібні страхи українців та страхи жителів західного світу? Які кроки здійснюються в Європі та США задля подолання страхів та поліпшення якості психологічного життя європейців та американців?

Без сумніву існують загальнолюдські страхи, але наші упередження та побоювання також є культурно обумовленими. На Заході є менше страху фізичного виживання, але є велике розгублення через відчуття відсутності сенсу життя, яке постійно зростає. На мою думку, здорове родинне, суспільне життя на християнських засадах є найкращим засобом. Адже, коли людина відчуває, що вона є благословенна Богом, що вона має цінність та гідність та намагається їх плекати, оберігати від зовнішніх небезпек та власної схильності до саморуйнації, тоді цей страх перестає панувати над людиною та керувати її вчинками. Одним з провідних акторів європейських революцій другої половини ХХ століття, зокрема подій 1968 та 1989 років було студентство. Український студент початку ХХІ століття – це бунтар чи один із інертної «сірої маси»? Побачимо, якими будуть теперішні студенти. Зрушення, які відбувалися наприкінці радянської епохи чи в час Помаранчевої революції, були не до кінця передбаченими. Такі хвилі нагадують рух на стадіоні: ми не бачимо, де це почалося і звідки береться енергія, ми просто беремо у цьому участь.  Я в жодному випадку не скажу, що сьогоднішня молодь не має духовності, і не варто сподіватися на її ініціативу. Напередодні навчального року я мав нагоду брати участь у пішій прощі зі Львова до Святоуспенської Унівської лаври (60 км), яка тривала три дні та об’єднала більше ніж тисячу молодих людей. Протягом цих днів не було жодного інциденту, сварки чи нетактовної поведінки, натомість панувала мирна і радісна атмосфера. Я оптиміст щодо сучасної молоді і дивлюся на неї з надією.

Якими мають бути кроки українських освітян, зокрема викладачів університетів, на шляху формування здорового молодого покоління, вільного від страхів своїх батьків?

— Маю велику надію на молоде покоління, але не плекаю ілюзій, що університети як інституції і їхнє керівництво будуть промоторами зцілення страху. Буде добре, якщо вони більше не шкодитимуть. Цей прошарок нашого суспільства є дуже консервативним, і навряд чи швидко зміниться. Проте це не стосується університетських середовищ. Студенти та молоді науковці можуть стати рушіями. Наприклад мало хто усвідомлює, наскільки авангардним було середовище львівських фізиків наприкінці 80-тих років. Можливо, зараз буде час хіміків або когось іншого?

Чи стала Помаранчева революція для українського народу одним з історично значимих моментів подолання громадянського страху, який довгий час культивувався серед українців за радянського тоталітарного режиму?

— Шляхетність, братерство, яке з’явилося на майданах, готовність робити євангельські жести –годувати, одягати, надати притулок, готовність киянина когось невідомого з вулиці пустити до своєї квартири – усе це свідчить про подолання модерного страху, який пов’язаний не лише з тоталітаризмом, а й анонімністю та агресивністю міста. Це свідчення правдивих, духовних, Богом даних, цінностей і феноменів, які характеризували явище революції. Існують факти і явища в історії, в тому числі тоталітарного періоду, які обумовили феномен Помаранчевої революції, але ми ще не маємо відповіді на запитання, чим був цей спалах мужності, жертовності, радості і миру. Для дослідників було б цікаво, а для політиків повчально – розглянути детально та зосереджено, що сталося тоді з українським народом і чому? Ми пережили щось унікальне, тому увесь світ звернув на нас увагу. Якоюсь мірою ми це глибоке відчуття розміняли на дріб’язок, хоча я глибоко переконаний, що плоди цього пережиття – свободи і звільнення від страху – змінило і буде змінювати Україну. Ми не уявляємо, якою була б Україна, якби не було цього духовного піднесення Помаранчевої революції.

Почався новий навчальний рік. Якими будуть Ваші побажання могилянцям та Могилянці?

— Студентам НаУКМА бажаю в жодному разі не приймати як належне велику жертву і працю викладачів і керівництва університету, а долучатися до цієї динаміки і творчості. Не нарікайте, а закочуйте рукави і користайте з цього унікального шансу! Адміністрації та викладачам хотілося б побажати продовження авангардної постави, відвагу модерувати швидкість росту, щоб зберігалася унікальна якість Могилянки. Всім бажаю чимраз глибшої застанови над цілісними мотиваціями засновника університету Святителя Петра Могили, який може багато навчити навіть сучасних людей.