Розмова з Мирославом Мариновичем, першим віце-ректором Українського Католицького Університету

Передвиборне напруження поволі зростає. Десятки партій і виборчих блоків пропонують виборцеві свої програми та виборчі списки, в яких найважче зорієнтуватися молоді, яка не має досвіду активного чи пасивного спротиву совєцькому режимові, якою намагаються маніпулювати за допомогою барвистих цяцьок, нездійсненних обіцянок, а подекуди й банального підкупу.

Про те, як готується до “випробування” виборами середовище Українського Католицького Університету розповідає відомий громадський діяч, у минулому правозахисник і в’язень сумління, а нині перший віце-ректор авторитетного навчального закладу Мирослав Маринович.

– Український Католицький Університет є насамперед освітньою структурою, діяльність якої не змінюється у випадку виборів, проте ми залишаємося чутливими до будь-яких політичних процесів, що відбуваються в Україні. При цьому намагаємося зберегти загальні демократичні права автономності приватного навчального та релігійного закладу.

– УКУ є незалежним навчальним закладом, проте доволі відчутно заангажованим у суспільно-політичне життя України, особливо чітко це проявилося під час помаранчевої революції. Як саме адміністрація УКУ намагається зберігати баланс між аполітичністю та надмірною політичною заангажованістю? Чи існують зв’язки між УКУ та політичними організаціями?

– Звичайно, керівництво УКУ вважає своїм обов’язком сприяти поширенню інформації й укріплювати позицію нашого молодого університету також і на політичному рівні. Йректорат, і інші підрозділи університету часто звертаються до політичних лідерів чи депутатів різного рівня для необхідних консультацій, вирішення поточних справ, а також підтримки суспільно-політичних проектів, які мають важливе значення для життєдіяльності УКУ. Проте ці дії не мають жодного політичного підтексту – передусім ми шукаємо допомоги професіоналів. Окрім того, одним зі способів ознайомлення політичних і громадських лідерів із діяльністю УКУ мали б бути щорічні “Дні Українського Католицького Університету”, на які ми хотіли б запрошувати різних важливих осіб, зокрема представників політичної еліти.

Знайомство з різними політичними постатями та світоглядами також корисне для громадянського становлення спільноти УКУ. Тому на відкриті лекції та семінари часом запрошуємо політичних лідерів, які представляють коло ідей і проблем, що є актуальними для нашого суспільства. Проте умовою до виступів гостей УКУ є, аби вони не вдавалися до очорнювання політичних конкурентів, не робили їх засобами політичних або передвиборних технологій. До речі, часто саме студенти є ініціаторами проведення таких зустрічей.

– Пригадую, що в стінах УКУ приймали і Тараса Чорновола, і Миколу Жулинського, і Миколу Княжицького, й інших осіб. До декого з них нині є неоднозначне ставлення в українському суспільстві. Чи має адміністрація університету симпатії до певної політичної сили і чи немає загрози, що такі симпатії студентам накидатимуть?

– Ми хотіли б забезпечити для нашої спільноти можливість діалогу з різними політичними ідеологіями. Проте як християни ми відкидаємо ті ідеології, які закликають до насильства і нетерпимості, бо це суперечить засадничим нормам християнської моралі. Одним із завдань ректорату УКУ в стосунку до різних політичних сил є намагання утримати нейтральний статус, щоб громадськість не асоціювала УКУ з якоюсь однією політичною партією чи угрупованням. Ми готові співпрацювати з представниками різних партій, але ця співпраця в жодному разі не повинна мати характеру підпорядкування партіям чи їхнім передвиборним програмам.

Якщо ж говорити про вплив на студентів, то всі вони (як і працівники та викладачі) є громадянами України, а тому мають конституційне право бути вільними у своїх політичних симпатіях. Жодного адміністративного тиску через їхні політичні уподобання на них не чинили і не чинитимуть. Важливо те, щоб наші студенти займали активну громадянську позицію й уміли відстоювати свої громадянські свободи. Зрозуміло, що маю на увазі нещодавню участь вихованців УКУ в помаранчевій революції, а до того була ще акція “Україна без Кучми”. Тоді студенти нашого університету одними з перших, без жодного впливу з боку адміністрації, долучилися до мітингу солідарності зі студентами, яких затримали в Києві під час демонстрації. Вважаю, що вихованці УКУ здатні відстояти свої політичні переконання, а для нас не менш важливо, щоб при цьому вони вміли проаналізувати їх крізь призму християнських цінностей. І тут, скажімо, активна участь нашої спільноти в акції “Різдво разом” має водночас важливе суспільно-політичне, національне та християнське значення.

Розмовляла
Мар’яна Карапінка