Торік Шкільний театр УКУ «На Симонових стовпах» провів вечір читання віршів спільноти, що в результаті вилилося у друковану «Першу збірку» поезій студентів, викладачів і працівників. Карантинні умови спонукали не закидати творчості, тож у мережі з’явились уже чотири підбірки поетичних мініатюр від студентів-акторів. 

Як розповідає режисер театру Євген Худзик, перехід в онлайн спонукав змінити підхід до занять, тож тепер з кожним студентом займається окремо. Від цього процес не став менш плідним — керівник проводить зі студентами регулярні зустрічі в мережі, де вони працюють над кожною поезією — так протягом дня вдається провести близько семи годинних занять.

Режисер ділиться: «Коли тільки починався карантин, виникла ідея візуалізувати наші мініатюри. У такому підході є й педагогічна мета, адже робота з камерою потребує нових навиків. У такий спосіб ми хотіли відповісти на ще один виклик часу, що для когось відгукується апатією, інколи стресом чи навіть депресією. Для цього ми вигадали хештег #КарантиНеКара і спробували подивитись на можливості дистанціювання».

Візуальна підготовка не вимагає великих часових затрат — після зйомки себе студенти надсилають відео Євгену, який обробляє їх за допомогою телефону. Творчий процес включає і вибір вірша до вподоби, і герменевтику з опрацюванням контексту поезії, посилу автора та сучасного звучання. Так, робота над кожним віршем може тривати від 5 до 10 годин. Спочатку студенти надсилають свої проби, а фінальні варіанти відео поширюють на YouTube та діляться на сторінці театру. 

Усього до проєкту долучилися 15 студентів. В умовах дистанційного навчання не всі з них залишились у Львові, що цікаво розширило географію: хтось надсилає ролики з Криворівні, хтось з Тернополя, а хтось з Парижа. Так, до проєкту приєднався друг театру Микола Набока з Харкова, який вчиться зараз у Франції у школі пластики.

Поетичні підбірки виходили протягом карантину в різні його періоди. Зараз їх пробують означити тематично. Крім того, у планах театру випустити другу віршовану збірку спільноти, щоб поетичне слово продовжувало своє життя в університеті. 

«Я дуже вболіваю за те, щоб у нас залишилась щорічна ініціатива в форматі клубу, де різні викладачі, працівники й студенти можуть побачити одне одного через поезію. Мені цікаво, щоб збиралися люди, які цінують мистецтво, тож у перспективі варто буде запрошувати майстрів Слова, які б навчали молодь і ділилися досвідом», — додає Євген.

Найбільш цінне у проєкті онлайнових поетичних добірок режисер вважає можливість стежити за своїм зростанням — студенти дивляться на свої спроби і критично оцінюють результат, мають відвагу ще раз і ще раз пробувати та досягати бажаного. А результатом цього є позитивні відгуки публіки в онлайні.

Текст: Тоня Чундак

Фото: з архіву театру