Близько 40 студентів УКУ з різних спеціальностей навчалися навикам ефективної співпраці та управління проектами під час спеціалізованого україно-норвезького курсу «Експерти командної роботи» («Expert in Teamwork»).

Практичний курс з командної роботи «Expert in Teamwork» спрямований на розвиток навичок міждисциплінарної командної роботи та провадження інновацій. Його розробив Норвезький університет технології та науки (NTNU) в Тронхеймі 10 років тому, поширює його у інших скандинавських університетах, а тепер – в Україні в рамках міжнародного проекту з інноваційної освіти, який реалізовує Львівська бізнес-школа УКУ в партнерстві з університетом Норвегії NTNU та компанією Innoco за підтримки Норвезького Міністерства закордонних справ. Курс адаптовують відповідно до викликів студентів і сучасного життя в Україні.

Студенти УКУ навчалися протягом тижня і розробили шість соціальних та культурних проектів для Львова. Особливість курсу в міждисциплінарному підході до реалізації ідеї. Адже в одній команді могли працювати журналісти, богослови і соціальні педагоги, а також студенти зі Школи медіакомунікацій. У всіх єдине завдання – випрацювати в команді оригінальну ідею та запропонувати конкретні кроки для її реалізації.

«Здобуваючи традиційну освіту в університеті, студенти навчаються, щоб стати експертом у своїй галузі. Учасникам курсу «Experts in Teamwork» треба вийти зі своєї зони комфорту і зустрітись з різними перешкодами, одне з яких – поділитися власними знаннями, і використати власні та чужі вміння, щоб разом вирішувати проблеми. Суть полягає у поєднанні вмінь; у можливості ефективно працювати в команді і приносити максимум користі один одному. Ці навички користуються високим попитом в сучасному професійному середовищі. Ефективна співпраця є необхідною умовою для подальшого успішного виконання комплексних завдань», – коментує координатор курсу, академічний директор LvBS Ярина Бойчук.

Учасників курсу працювали у шести командах у двох напрямках – промоція культури Львова та соціальні виклики міста, і презентували свої напрацювання перед працівниками Львівської міської ради.

Арт-резиденція в театрі ім. Лесі Українки

Це успішний проект, який не залишився на папері і який зараз розвивають. Студенти розвинули ідею відновлення театру ім. Лесі Українки, у якому не так давно виникла криза менеджменту. «У театрі зараз новий колектив, і ми вирішили запропонувати для них нову візію розвитку, – розповідає одна із учасниць команди Олександра Давиденко. – Ідею театру не просто як сцени для показу вистав, а – мистецького простору з проведенням різних культурних подій. Це величезна будівля з великою кількістю ресурсів, які ніяк не використовуються, – вважає дівчина. –  У ньому багато незадіяного простору, старі декорації та чимало цікавого брухту. Усе це можна перетворити в арт-об’єкти».

Працюючи в команді, студенти розробили довготривалий проект «Розкрий себе – розкрий театр», в межах якого вже найближчої суботи, 17 жовтня проведуть акцію толоки. Другим кроком стане створення муралю на стінах будівлі. «Художники уже працюють над ескізом. Є ідея на три дні запросити в театр художників, які б розробили цікаві інсталяції, перформанси, фотографії і вмонтувати це в простір дворику та прилеглих приміщень. Це була б своєрідна виставка з речей, які є в театрі», – зазначає Олександра, куратор ідеї. Разом з іншими натхненниками вони виграли грант на 15 тисяч гривень, і вже через місяць на території театру з’явиться арт-резиденція.

 Планетарій

Учасники іншої команди подали ідею вирішити проблему із будівлею кінотеатру «Львів» у Стрийському парку  і створити там планетарій. «Це досить велика споруда і в ній вистачить місця для такого проекту. Тим більше, що кінотеатрів є багато, а от планетарію у Львові немає, на відміну від Києва чи Дніпропетровська», – зазначає один із ідейників Микола Решнюк. Студенти сподіваються, що цей проект буде користуватися попитом у львів’ян, адже у Західній Україні немає подібних закладів. За його словами, учасники команди вже почали обдумувати варіанти збору коштів і через гранти, і через краундфандинг.

 Бібліотека для незрячих та неповносправних

Проект покликаний полегшити доступ для людей із обмеженими можливостями до освітніх ресурсів. У такій бібліотеці студенти хочуть створити аудіотеку і книги, надруковані шрифтом Брайля. Розробляючи цю ідею, учасники команди посилалися на те, що аналогів у Львові немає. Для більшості незрячих людей доводиться сканувати тексти і переводити їх через спеціальні програми в аудіоформат.

Така бібліотека скоротила б їхній час та витрату фінансів на підготовку книг до читання, запропонувавши вже готові аудіоматеріали. Студентка із соціальної педагогіки Христина Рудь задоволена досвідом співпраці із людьми з інших дисциплін. Каже, отримала позитивний досвід, незважаючи на те, що досі любила більше працювати самостійно, аніж в команді: «Я не командний гравець, але участь у цій програмі допомогла мені краще зрозуміти, що разом можна зробити набагато більше». Поки що ідея лише на папері, але в команді є люди, які хочуть її реалізувати.

Кризовий садочок

Один із проектів соціального кластеру, який після розробки студенти передали Центру роботи з кризовими дітьми. Як пояснили учасники команди, поки що там діє лише відповідна служба для дітей шкільного віку з 1-го по 11-й клас. Особливість їхнього проекту – створити кризовий садочок для дошкільнят. «У нас вийшов конкретний проект під конкретні запити. Нам пощастило, що в команді була дівчина з економічною освітою, яка розробила бізнес-план.

Загалом ми всі обмінювалися ролями. Хтось шукав контакти подібних закладів, інші – вивчали роботу в садочках, а ще інші – працювали над презентацією проекту», – розповідає студент Школи журналістики Ярослав Назар. Особливо активними у команді були дівчата, які навчаються за спеціальністю соціальна педагогіка, адже це була їхня нішева діяльність.

 Велика сім’я «Перезавантаження»

Це прототип медійних соціальних проектів, у яких психолог допомагає проблемній родині знайти шляхи порозуміння. Однак в цьому випадку учасники команди запропонували створити соціальну службу з індивідуальним підходом до кожної родини. У реалізації проекту вони планували співпрацювати із відділом соціальної роботи Львівського міського центру соціальних служб сім’ї, дітей та молоді.

«Зазвичай такі служби мають багато проблемних сімей і недостатньо часу для кожної з них, ми ж хочемо вибрати конкретну родину і займатися з ними, допоки проблему не буде вирішено», – пояснює учасниця Олександра Чернова. За ідеєю, це мала б бути багатодітна родина з трьома і більше дітьми. Дівчина наголошує, що проект не зорієнтований на надання матеріальної допомоги, а більше на пошук методів, як зробити з конфліктної сім’ї єдину команду. «Ми даватимемо для проблемних сімей не гроші, а можливості. Дорослим допоможемо знайти роботу, а з дітьми проведемо профорієнтаційні розмови. Якщо дитина хоче стати пожежником, до прикладу, ми прикріпимо її до спеціаліста з пожежної служби. Також можна було б провести для них день ідеальної родини і повести їх в театр». За планом у проект треба залучати людей із різних сфер діяльності відповідно до запитів, які виникатимуть під час розв’язання конкретних проблем у сім’ях. Серед обов’язкових працівників служби: педагог, психолог і фінансист.

 Проект для безхатченків «Дорога додому»

Проект соціального волонтерства, зорієнтований на підготовку аутрітчерів – кваліфікованих психологів, які б працювали «в полі» з безхатченками. Учасники команди розвинули саме таку ідею з огляду на те, що у Львові є багато таких людей.

Вже діє проект «Оселя», де їх можуть нагодувати і трішки допомогти, однак не вистачає спеціалістів, які б допомогли їм змінювати мотивацію до життя. На початках планують надавати психологічну підтримку, а з часом – створити простір для тимчасового проживання безхатченків.

Для більшості учасників тренінгу це вже не перший досвід командної роботи. Новизною була лише обрана тематика. Студент з журналістики Ярослав Назар, який належав до кластеру соціальних проектів, каже, для  нього викликом стала соціальна сфера, у якій раніше не працював. “У таких випадках працюєш більше як менеджер і вирішуєш питання прагматично. Усвідомлюєш, що не врятуєш весь світ, тому маєш конкретно сформулювати ціль. Як на мене, це був хороший управлінський досвід у роботі з соціальними проектом. Оперативність в прийнятті рішень – це те, чого можна було навчитися”, – зазначає він. Натхненниця проекту віднови театру Лесі Українки Олександра Давиденко задоволена з того, що саме на тренінгу розробили стратегію, частину якої представили на прес-конференції з презентації нової візії театру.  За її словами, їх команда працювала без єдиного лідера. «Ми пробували на рівних умовах виконувати завдання. Це було складно, але водночас допомогло створити міждисциплінарний проект. На цій програмі я вчилася логістиці в командній роботі», – каже дівчина.

На думку Миколи Решнюка, коли в команді є лідер, робота легше структурується. «Найбільше, що я для себе зрозумів – це важливість підбору кадрів. Дуже важливо, щоб між членами команди були гармонійні стосунки, і всіх об’єднувала єдина мета. У нашому проекті ніхто не був пасивним, але і ніхто не брав ідею під своє керівництво», – наголосив він. Учасник іншої команди Євген Гриценко вважає, що відсутність в команді ієрархії у повноваженнях навпаки сприяє роботі. «Ніхто ні на кого не тиснув. Кожен сам знаходив своє місце в роботі. Оскільки ми були з різних спеціальностей, на початках було складно випрацьовувати єдиний погляд на ідею. Зрештою, нам таки вдалося налагодити комунікацію».