Проголошення Івано-Франківської митрополії відкриває можливість репрезентувати на загальноцерковному рівні місцеві культурні ідентичності та традиції. Їх носієм є давня Станіславівська єпархія, утворена у 1885 році і згодом перейменована на Івано-Франківську.

Таку думку висловив історик, декан гуманітарного факультету УКУ Ігор Скочиляс. 13 грудня 2011 року Глава УГКЦ Блаженніший Святослав (Шевчук) підніс Івано-Франківську єпархію до гідності архиєпархії та проголосив її центром нової митрополії. Першим архиєпископом і митрополитом новоствореної митрополії став Володимир (Війтишин), який раніше був єпархом Івано-Франківським.

До Івано-Франківської митрополії увійшли престоли Івано-Франківської архиєпархії та Коломийської-Чернівецької єпархії. Катедральним собором митрополії став собор Святого Воскресіння Христового в Івано-Франківську. Нова митрополія поширюється на територію Івано-Франківської та Чернівецької областей.

На думку Ігоря Скочиляса, якщо Церква творить локальні структури, то вони водночас стають репрезентантами власної культури і традиції. Якщо говорити про Івано-Франківську митрополію, то тут відчутна специфіка Прикарпатського регіону, що межує із Закарпаттям (зокрема, Мукачівською греко-католицькою єпархією), історичною Буковиною та Румунією (давньою Русо-Влахією, тісно пов’язаною з Галичем у XII-XVI ст.). Символом цієї регіональної традиції є собор Успення Пресвятої Богородиці в Крилосі – первісна (з 1140-х рр.) катедра Галицької єпархії, а з близько 1303 р. – також митрополичий осідок.

«На території колишньої Станіславівської єпархії існувала практика і традиція локальної релігійної культури, яку плекав місцевий єпископ, блаженний Григорій Хомишин, – розповідає історик. – Ця особливість увиразнювалася у ставленні до національно-визвольного руху, політики візантинізації, яку провадив митрополит Андрей Шептицький тощо. Якщо ми зможемо на загальноцерковному рівні гідно презентувати ці локальні культурні та релігійні особливості та інтегрувати їх у дискурс київської християнської традиції, то це збагатить релігійну, еклезіальну та культурну ідентичність усієї Української Греко-Католицької Церкви».

Згадки про першу єпархію в Івано-Франківську датуються 1884 роком, коли утворили Станіславівську єпархію, яку відділили від Львівської. Декрет про утворення єпархії 29 січня 1884 року оприлюднив цісар Франц Йосиф. Спеціальну буллу щодо цього 25 березня 1885 року видав Папа Лев XIII.

Єпископами Станіславівської єпархії були владика Юліян Пелеш (1885 — 1891), владика Юліан Сас-Куїловський (1891—1899), владика Андрей Шептицький (1899—1900), владика Григорій Хомишин (1904—1945); єпископ-помічник (з 1929) Іван Лятишевський. Наступні єпископи вже очолювали Івано-Франківську єпархію: владика Софрон Дмитерко ЧСВВ (30 листопада 1968 — 22 грудня 1997), владика Софрон Мудрий ЧСВВ (22 грудня 1997 — 2 червня 2005). Від 2 червня 2005 року єпархом Івано-Франківським став владика Володимир Війтишин.

Попри те, що на території новоствореної Івано-Франківської митрополії є престол Галича, місто Галич не входить до складу цієї митрополії. Галич підпорядковуватиметься  безпосередньо Києво-Галицькому Верховному Архиєпископству.