Під час міжнародної конференції «Кирило Транквіліон Ставровецький – проповідник Слова Божого» (відбувається у рамках суспільного проекту «Соборна Україна та Київська традиція» та за підтримки глави Української Греко-Католицької Церкви Блаженнішого Святослава (Шевчука)) видавництво “Свічадо” презентувало в УКУ переклад книги о. Кирила Ставровецького. Твір з давньої української на сучасну переклали Богдана Криса, Дарія Сироїд та Тетяна Трохименко.

Д-р Тарас Шманько, керівник відділу богословської редакції видавництва “Свічадо” розповідає, що книжка «Євангеліє учителноє» Транквіліона Ставровецького – це спроба повернути сучасній церкві її втрачену українську барокову ідентичність. На його думку, через захопленість конфесійними конфліктами та розрізненнями, київська церква втратила історичну тяглість, цілий пласт культури кінця ХVI – поч. ХVII ст. Відповідно, на думку науковця, потрібно популяризувати твори цього часу.

“Коли постало питання, що з цієї епохи вибрати для наукового опрацювання, перекладу та видання, то вирішили зупинитися на учительному євангелії о. Кирила Ставровецького, – розповідає Тарас шманько. – Тому що, по-перше, ті теми, які піднімає проповідник затребувані і сьогодні, не втратили актуальності, по-друге, вони написані не “кучерявою” бароковою мовою, а народною, зрозумілою і доступною сучасній людині”.

Тарас Шманько каже, що цей текст вирізняється великою присутністю автора, це не просте коментування Святого Письма, це не біблійна екзагеза (як в традиційних учительних євангеліях), це, швидше, проповідь спрямована на конкретного читача. “Звичайно, за основу він взяв літургійну схему року, але дозволяє собі відступати від канону заради цілісності і повчальності своєї проповіді. Виправдання знаходить у тому, що називає себе проповідником слова Божого. Його ціль – комунікативна, хоче стати новим євангелистом, який проголошує добру новину”, – вважає Тарас Шманько. На його думку, Транквіліон Ставровецький інколи дозволяє собі нечувану річ: заради влучності і обгрунтованості своєї проповіді, з текстів Марка, Матея та Луки компілює власну версію євангельсих сюжетів.

Дослідник зазначає, що відомо дуже мало біографічної інформації про о. Кирила. Можливо, достаменно відома тільки дата його смерті – 1646 рік. Учительне євангеліє, наприклад, не пояснює чому він перейшов в унійну церкву, бо було написано швидше (1619 рік). На думку Тараса Шманька, вихід цього твору тільки спровокував розрив з православною церквою: “Нам відомо те, що писав про себе о. Кирило і що про нього писали опоненти. Правда, як завжди, десь посередині. Можемо припустити, що він  перейшов в унію через конфлікт з львівським православним єпископом Гедеоном Балабаном”.

Схожої думки про перехід о. Кирила до унійної церкви дотримується і перекладач Дарія Сироїд. Вона каже, що зацікавилася творами цього проповідника під час перекладу “Життя святих” Дмитра Туптала, який все-таки переїхав в Москву, а згодом став митрополитом Ростовським. “Спочатку зробила переклад п’яти проповідей на чистий четвер та опублікувала їх в журналі “Львівська медієвістика”, були схвальні рецензії, зрозуміла, що тексти о. Кирила піддаються перекладу, читачі їх розуміють і сприймають”, – каже перекладач.

Через великий обсяг роботи, перекладали одразу три перекладачі: Богдана Криса, Дарія Сироїд та Тетяна Трохименко з Харкова, яка багато років досліджує Ставровецького.

“При перекладі не було великих труднощів, а ті які виникали було приємно  долати”, – каже Дарія Сироїд. Перекладач зазначає, що тексти проповідей дуже емоційні, автор часто цитує книги Старого та Нового Завіту. Цю емоційність важко передати, але зазвичай, вона підбадьорює перекладача, допомагає розумом і серцем відчути цей текст, перейнятися ним.

Проповідник (так сам себе називає о. Кирило Транквіліон) дає не точні вказівки на цитати з Біблії, тому перекладачам та редакторам було важко відшукати і ідентифікувати усі цитати. Дарія Сироїд називає його специфічним, бо перекладали не з іноземної мови, а просто з давньої на сучасну українську. Перекладач каже, що більшість слів зрозуміла, але зараз є багато нових відповідників, які доступніші сучасному читачу. На її думку,  більшість учительних євангелій, які тоді були популярними – перекладені з грецької і твір о. Кирила Ставровецького чи не перше справді українське учительне євангеліє, яке відображає ті проблеми, які в той час стосувалися українського народу.

“Постає питання чи Кирило Транквіліон не відступає від канонічної традиції. Відповідь на ці питання повинні дати богослови та історики церкви, скажу тільки, що він справді дуже багато експерементує, бере начебто традиційні форми (як з учительними євангеліями), але наповнює їх новим змістом. У його творах дуже багато емоцій, він натхненний власною справою, використовує оригінальні комбінації, – розповідає перекладач. – Актуальність проповідей, їх релігійний характер, простота мови, – дали свій ефект, він актуальний і для сьогоднішнього читача”.