Центр Шептицького та Шкільний Театр УКУ «На Симонових стовпах» за підтримки Українського культурного фонду реалізовують театрально-освітній проект «Культура і творення в часі війни», який поєднує серію публічних лекцій та театральних практикумів у єдине тематичне ядро, націлене на створення вистави. І поки колектив театру готується до прем’єри вистави, що відбудеться 10 листопада о 19:00 у Першому театрі, ми запитали в очільників масштабного проекту про концепцію, процес  реалізації та співпрацю з Українським культурним фондом.

Лекторій 

Серія публічних лекцій, що відбулися в Центрі Шептицького цієї осені в рамках проекту «Культура і творення в часі війни», складалася з двох тематичних напрямків: «Культурні індустрії» та «Творення в часі війни». У рамках лекторію виступили фахівці з теорії та практики культури, а також учасники й очевидці російсько-української війни. Зокрема, це були Павло Гудімов, Сергій Проскурня, Андрій Дрозда, Олег Мацех, Юрій Филюк, Олександр Щукін, Галина Пастушук, Андрій Гуменюк, Ігор Козловський, о. Андрій Зелінський. Відео-записи лекцій можна знайти на YouTube каналі Центру. 

Цикл публічних лекцій був тісно пов’язаний з театральною частиною проекту, практикумом. Попри відмінності в методах, обидві складові проекту, за словами директора Центру Шептицького Олега Яськіва, були покликані реалізувати цінності неформальної освіти, які є пріоритетними для Центру.

Над публічними лекціями працювали:

Юрко Кучерявий  – менеджер культурних проектів Центру Шептицького УКУ

Ліда Шигимага – менеджерка з комунікацій та проектів Центру Шептицького УКУ

Яна Осійська – операторка та режисерка монтажу

Directa design buro (Сергій Фединяк & Адріан Рибчинський) – дизайн 

Практикум

Показ вистави, яка стане кульмінацією проекту «Культура і творення в часі війни», побудована за мотивами твору Клайва Льюїса «Листи Крутеня» та на основі сучасних текстів учасників війни на Донбасі. Зокрема, йдеться про поезію Сергія Жадана та Ігоря Козловського, роздуми військового капелана о. Андрія Зелінського та воїна-добровольця, львівського художника Андрія Гуменюка. Автор сценарію – головний режисер шкільного театру УКУ Євген Худзик.

Між Крутенем ‒ головним персонажем твору Клайва Стейплза Льюїса «Листи Крутеня» та учасниками і свідками російсько-української війни на Донбасі розгортається своєрідний діалог. Євген Худзик пояснює: «Вистава — це компіляція, її співавтори протягом лекторію ділилися з нами своїм досвідом. Я обрав із них лише фрагменти, потрібні для сценарію. Цікаво, як ті, хто розповіли свої історії, сприйматимуть їх у контексті вистави».

У «Листах Крутеня» перед нами відкривається сама «кухня» Зла, оголюється диявольська зброя проти людини й та боротьба, що відбувається в ній у часі війни. Мета постановки ‒ вивести цю боротьбу на світло софітів та глядацького співчуття. «Я додав уривки з Клайва Льюїса, у яких  йдеться про Другу світову війну, маючи намір показати, що війна немає строгої локації – ні часової, ні просторової. Вистава не про війну – вона про Людину в часі війни, — наголошує головний режисер Євген Худзик. Також додає, що матеріал дуже підходить для гри: «Тексти Льюїса дуже хочеться програвати, щоб продемонструвати, що вони не лише про минуле століття, а й про нас тут і тепер». Своєрідним музичним коментарем цього діалогу є народні псалми.

Колектив

Співтворцями вистави за мотивами твору Клайва Льюїса «Листи Крутеня» могли стати всі охочі. «У нас є кілька доросліших людей, є кілька школярів, але більшість авторського складу — студенти львівських вишів», — розповідає про акторський склад головний режисер. Євген Худзик очолює студентський театр, проте робота з непрофесійними акторами для нього не стала викликом. Зокрема, він відзначає, що підготовка вистави була особливою, адже разом із репетиційним процесом учасники брали участь у інтенсиві тренінгів із хореографії, акторської майстерності та співу від кращих професіоналів театральної сфери.

«Протягом місяця всі непрофесійні актори присвячували підготовці до вистави від шести до восьми годин щодня», — розповідає він. — «Інтенсивний процес підготовки зумовлений і складністю матеріалу, який потребує не лише емоційного занурення в гострі та болючі теми, а й інтелектуальної зосередженості». Крім непрофесійних акторів, у виставу залучили і професіоналів — Олексія Кравчука, Миколу Березу, Зоряну Дибовську, Валентину Щербань.

Зареєструватися на прем’єру вистави, яка відбудеться в Першому театрі 10 листопада можна тут. Ще один показ вистави відбудеться вже наступного дня — 11 листопада, на тому ж місці.

Над виставою працювали:

Режисер: Євген Худзик

Сценограф, художник візуального простору: Сергій Савченко

Художниці костюмів: Ольга Гнатюк, Ольга Гонтар

Хореографки: Нінель Зберя, Дарина Тураш

Режисер співу: Юрій Йосифович

Проект

Директор Центру Шептицького Олег Яськів відзначає, що цей проект — один із визначних етапів у розвитку Центру Шептицького як осередка неформальної освіти. «З перших днів існування Центр Шептицького підтримує та впроваджує культуру неформальної освіти й за два роки наша команда напрацювала багато підходів у цій сфері. З ідеєю проекту, який би ствердно відповідав на запитання чи творити культуру в часі війни та розповідав би, як це робити, ми звернулися в Український культурний фонд — й отримали від них фінансову підтримку», — розповідає директор Центру Шептицького.

«Разом із низкою лекцій про культурну індустрію в часі війни, ми обрали комплексну театральну майстерню як ще один із методів неформальної освіти, щоб, у першу чергу, підтримати наш студентський театр, а також — щоб показати успішний приклад того, як водночас розвивати неформальну освіту і творити культуру. Адже театральна вистава тут — не лише культурний продукт. Студентський театр — це, у першу чергу, простір навчання, а отже й вистава — не просто культурний продукт», — відзначив Олег Яськів.

Менеджери проекту відзначають, що без підтримки Українського культурного фонду реалізація такого масштабного та комплексного проекту була б значно важчою. Керівниця проектів та програм Відділу розвитку та співавторка грантової заявки Надія Березюк відзначає, що завдяки таким можливостям, що надають грантові програми Українського культурного фонду, культура благодійності в Україні набуває все більших обертів. «З огляду на те, що УКУ не отримує державного фінансування, підтримка Українського культурного фонду є дуже вагомим внеском у розвиток як нашого університету, так і назагал розширення мереж неформальної освіти в Україні», — виснувала Надія Березюк.