Перший проректор УКУ розповів, чому необхідно докорінно переглянути у бік спрощення процедури нострифікації іноземних дипломів та як оперувати принципом «здорового глузду» в українській освіті. 

«Процес нострифікації будь-яких дипломів в Україні,  надзвичайно складний і громіздкий процес, – каже Тарас Добко, – особливо це стосується переатестації наукових ступенів здобутих за кордоном. – Якщо диплом магістра  чи бакалавра можна легалізувати заочно, переславши документи поштою, то для людей, які захистили свої дисертації за кордоном, фактично потрібно пройти повторний захист в Україні». 

«Без сумніву, мусить існувати якась юридична дія, за якою відбувається визнання еквівалентності наукових ступенів здобутих в інших країнах з українським відповідником, – вважає перший проректор, – нострифікація дипломів про вищу освіту і наукові ступені це світова практика, але Україні потрібно  відходити від надмірної централізації, переймати закордонний досвід, наприклад – польський». 

У Польщі Міністерство науки і вищої освіти встановлює правила гри, але грають у цю гру самі університети. Що це означає на практиці? Міністерство повністю передало університетам повноваження легалізувати іноземні дипломи і наукові ступені. Діє правило, що магістерські дипломи певної галузі знань можуть нострифікувати тільки ті кафедри, які мають аспірантуру з цієї галузі, а наукові ступені, здобуті за кордоном, – кафедри, які дають габілітацію, тобто докторські наукові ступені. Кожна людина, яка має іноземний диплом, самостійно вирішує, в якому університеті проходити процес нострифікації. В Україні все вирішує міністерство. 

У новому законі про вищу освіту, який Верховна Рада нещодавно прийняла у першому читанні, не прописані чіткі механізми нострифікації наукових ступенів. «Є  філософські, концептуальні положення передати право нострифікації університетам, але слід якомога швидше зробити наступний крок і у відповідних постановах КМУ детально прописати спрощену процедуру визнання наукових ступенів», – каже Тарас Добко. 

Проректор УКУ вважає, що Україні слід максимально запозичити польський досвід нострифікації дипломів. З одного боку, польська практика не є ультраліберальною і враховує близькі нам пострадянські ризики зловживань. З іншого боку — їхні процедури відповідають здоровому глузду. Польща не займається протекціонізмом, не зводить додаткових барикад на шляху визнання дипломів, а в нас – так принаймні виглядає з логіки наразі чинного законодавства, що перед міністерством стоїть завдання оберігати науку від зайвої конкуренції, – підсумовує Тарас Добко. 

Така інертність академічного істеблішменту у сфері визнання іноземних дипломів пов’язана не в останню чергу з тим, що освітнім чиновникам бракує міжнародного досвіду. Звідси надто хуторянський погляд на цю проблему, який прирікає українську освіту на самоізоляцію. На думку Тараса Добка, щоб процес нострифікації дипломів був успішним, міністерство повинно навчитися довіряти університетам, а вони, у свою чергу, не повинні зловживати цією довірою. 

«Щоб отримати науковий ступінь в провідних університетах Західної Європи — це 5-7 років важкої, наполегливої праці. Після захисту люди повертаються, а Україна вимагає пройти додаткову процедуру, яка триває майже цілий рік. Це просто несправедливо», – вважає Тарас Добко.  – Спрощена процедура легалізації наукових ступенів —  це той мінімум, який Українська держава просто зобов’язана зробити, щоб стимулювати українських випускників західних університетів повертатися в Україну. Це покаже, як ми насправді ставимося до людей, які здатні принести інновативне мислення і додаткову вартість в українське суспільство».