У статті для видання Лівий берег проректор УКУ пише про те, що правильно складені навчальні плани стимулюють студентів ще більше вчитися,  організовувати час, а також приділяти багато часу самоосвіті, яка допомагає у пошуку роботи. А також про те, що до студентів потрібно ставитися як до дорослих людей, а не школярів. 

Тарас Добко пише,  що більшість українських студентів, які у 17 років приходять в Університет все ще не знають чого хочуть від ВНЗ. На думку проректора,  з одного боку відповіддю на це питання є юний  вік студентів  – 17 років це ще не час самостійно приймати рішення, і це має бути ще одним аргументом чому  потрібно повернутися до 12-ти річної школи, а з другого – причина ховається у школярському підході до навчального процесу в українських університетах.

Експерт каже, що  школярський підхід закріплює інфантильну установку в усіх учасниках навчального процесу і проявляється на кожному кроці: в конструюванні навчальних планів, педагогічних методах організації лекцій та самостійної роботи, студентських звичках у виконанні письмових робіт, тощо.

Тарас Добко пише, що є два способи укладання навчальних планів: схоластичний (шкільний) і підхід який базується на цілях навчання (learning outcomes).   Схоластичний підхід характеризується тим, що весь навчальний матеріал бакалаврської програми має бути поданий на аудиторному занятті. «У своїй ідеальній формі лекції мали би бути самодостатніми і творити comprehensive whole, – пише Тарас Добко, –  викладач упевнений – якщо щось не прозвучить на лекції, з великою імовірністю воно опиниться поза увагою студента. Адже студент є ще «підлітком», якого треба вести за руку у світі знання, а відповідно і зміщуються акценти – важливим стає відтворення знання, накопичення фахової інформації, повне занурення студента в обрану ним ділянку знань».

На думку проректора УКУ, важливішим є другий підхід в якому наголос ставиться  на тому, щоб студенти  оволоділи іноземними чи класичними мовами, критичним мисленням, презентаційними і навиками писати тексти, лідерськими якостями, загальними і профільними методами наукового аналізу і дослідження, умінням працювати в команді, навичками самостійної роботи, міжнародним досвідом і сильною інтелектуальною жагою (бажанням навчатися протягом всього життя).  Тарас Добко пише, що такий  підхід спонукає студентів до самостійності, вимагає від них розвивати власну мотивацію, примушує задумуватися про прикладне значення їхнього навчання на програмі. «Такий підхід  будується на здоровому глузді, що людина може захотіти поміняти профіль свого навчання, – пише експерт, –  а тому готує студента до такої зміни, якщо б вона відбулася. Іншими словами, цей підхід зосереджується більше на тому, як ми вчимо».

Щоб перший підхід був успішним, – пише проректор, – студенти повинні дуже багато часу присвячувати навчанню в аудиторії, але одночасно не будуть розвиватися: читати якісну літературу, відвідувати кінотеатр, займатися спортом. Тарас Добко пише, що багато студентів мають проблеми із написанням власних магістерських робіт, їм бракує критичного мислення щоб опрацювати величезний обсяг літератури, вони практично не використовують різноманітні додаткові компетенції, які вкрай необхідні на ринку праці. А вина в цьому, не думку проректора, на неправильно складеному навчальному плані.

«При складанні курикулюму все ж таки краще поставити у центр уваги не стільки переконання викладача, що його предмет найкращий і незамінний, а потреби молодої людини та її майбутнє, в якому їй доведеться змінювати профіль своєї праці й самостійно освоювати нові і швидкоплинні знання», – пише Тарас Добко.

Джерело:

Лівий берег