Тарас Фініков наголосив, що метою створення аналітичного звіту є продовження дослідження системи вищої освіти України та процесів її трансформації в контексті входження до Європейського простору вищої освіти та наукових досліджень у 2012-2014 роках. Окрім цього, автори хотіли простежити ґенезу процесів та явищ, а також тривалих трендів у трансформації вітчизняної вищої освіти, з моменту впровадження Болонського процесу.

Автори підкреслюють, що структура звіту орієнтована на підходи The European Higher Education Area in 2012: Bologna Process Implementation Report, який, на думку розробників моніторингу, запропонував вдалу рамку для подібних моніторингових досліджень національних систем вищої освіти. Розробники наголосили, що це їхній другий звіт. Перший опублікований ще в 2011 році.

Структура моніторингового дослідження складається з семи основних проблем:

1. Контекст Європейського простору вищої освіти. Цей розділ присвячений аналізу основних показників та тенденцій розвитку системи вищої освіти України. Зокрема, чисельності студентів, інституцій та витрат на вищу освіту. За словами Тараса Фінікова, в Україні найвища, серед європейських держав, кількість громадян, які мають вищу освіту (на 2013-2014 навчальний рік – 2 052 678 студентів). Абсолютна більшість яких вчиться в державних ВНЗ – 1 861 600 або 90,7%. В приватних, відповідно – 191 078 або 9,3%. Окремо Тарас Фініков наголосив на проблемі оптимізації університетів. Навів приклад, в Україні на 44,5 млн. населення 306 ВНЗ, а в сусідній Польщі на 38.4 млн. – 440 ВНЗ.
2. Другий розділ присвячений реальним ступеням та кваліфікації вищої освіти в Україні, а також їх співвідношення з рекомендаціями ЄПВО. Аналітики провели порівняння цих структур у відповідності до Законів України «Про вищу освіту» 2002 та 2014 років. Зроблено акцент на практиці використання Болонських інструментів, у тому числі, національних рамок кваліфікацій, Європейської кредитно-трансферної системи, результатів навчання, студентоцентричного навчання і diploma supplement в Україні. Тарас Фініков зауважує, що основна проблема української вищої освіти полягає в тому, що відсутні механізми, як правильно перенести європейські стандарти на українські освітні правила. Існує три найбільші проблеми:

• Трансформації змісту освіти;
• Обсягу навчальної діяльності;
• Трансформування результатів оцінювання;Експерт зауважив, що новий закон «Про вищу освіту», який парламент прийняв в 2014 році повинен вирівняти усі «нерівності». Наступна проблема, за словами Тараса Фінікова, – українська освіта не студентоцентрична, поширені застрілі методики викладання, які розглядають студента як пасивного набувача знань.

3. Для третього розділу «якість знань», експерти використали результати діяльності консорціуму Темпус-проекту «Національна система забезпечення якості і взаємної довіри в системі ви- щої освіти «TRUST». Тарас Фініков наголошує, що у центр уваги поставлено взаємодію систем зовнішнього та внутрішнього забезпечення якості, інституціональних стратегій її поліпшення, а також залучення стейкхолдерів до цього процесу. Під час презентації результатів Тарас Фініков розповів, що вони намагалися зрозуміти, чи є в українських університетах певне розуміння того, як працює система внутрішнього забезпечення якості вищої освіти, чи розроблені процедури зовнішнього забезпечення, чи існує традиція звітування, періодичність проведення внутрішньої перевірки і т.д.
4. Соціальний вимір вищої освіти. В моніторингу досліджено питання доступності вищої освіти, у тому числі для різних категорій соціально вразливих громадян, проаналізовано проблематику фінансової підтримки навчання студентів, зокрема, джерела її походження в різних розрізах. Окрім цього, розповідає Тарас Фініков, дослідники ввели низку «нетрадиційних» сюжетів для вітчизняних освітніх досліджень: вплив освіти батьків на одержання вищої освіти дітьми, нетрадиційні шляхи доступу до вищої освіти тощо.
5. Ефективні результати та здатність до працевлаштування. Тарас Фініков наголошує, що група експертів, яка займалася моніторингом, намагалася зрозуміти відповідність між справжнім станом отримуваної студентами освіти та запитами ринку праці. Експертам вдалося з`ясувати, що через розбалансування українського професійного ринку, студентам дуже важко знайти місце праці за фахом, що, у свою чергу, вимагає від людини постійної перекваліфікації. Наступна «особливість»: в Україні існує замкнуте коло – ринок праці вимагає від випускника обов`язкового досвіду роботи, але він не може його отримати, бо ще вчиться.
6. Навчання впродовж життя. Тарас Фініков розповів, що в моніторингу вони намагалися зрозуміти, чи існує в Україні середовище в якому людина впродовж життя може здобувати нові професійні навички. Також показано можливості для просування гнучких освітніх траєкторій, у тому числі, вечірньої, заочної, дистанційної форм навчання та екстернату.

7. Мобільність. Розробники моніторингу намагалися дослідити наскільки мобільні, тобто змінюють місце навчання студенти, викладачі та дослідники. У своїй презентації Тарас Фініков показав, що понад 1000 українських студентів практично щорічно їдуть на навчання за кордон, що є дуже мало, особливо в кількісних показниках до числа осіб, які вчаться в українських університетах.

З результатами моніторингового дослідження можна ознайомитися тут.